sashkoshe - Гей, колись була розкіш-воля

1. «Чом ти не прийшов, як місяць зійшов,
Як я тебе ждала,
Чи коня не мав, чи стежки не знав,
Чи мать не пускала?»

2. І коня я мав, і стежку я знав,
І мати пускала.
Найменша сестра — бодай не зросла —
Сідельце сховала.

3. Старшая сестра сідельце знайшла,
Коня осідлала:
«Поїжджай, браток, до дівчиноньки,
Котра тебе ждала».

4. Тече річенька невеличенька,
Схочу — перескочу.
Ой віддай мене, моя матінко,
За кого я схочу.

5. Як віддавала, приказувала
В гостях не бувати:
«А як прийдеш ти, моя донечко,
То вижену з хати».

6. Терпіла годок, терпіла другий,
Третій не стерпіла,
Перетворилась в сиву зозулю,
В гості полетіла.

7. Полем летіла — землю кропила
Дрібними сльозами,
Гаєм летіла — гілля ламала
Білими руками.

8. Прилетіла в сад, сад зелененький,
Сіла на калині,
Та й стала кувать, жалю завдавать,
Як жить на чужині.

9. Кувала я день, кувала другий,
І ніхто не чує.
А на третій день стала кувати,
Ніхто не рятує.

10. Сидить матінка край віконечка,
Рушник вишиває,
А найменший брат стоїть у дверях,
Ружжо заряджає.

11. «Дозволь, матінко, дозволь, рідненька,
Цю зозулю вбити,
Бо вона кує, жалю завдає, —
Я не можу жити».

12. «Не дозволю я тобі, мій синок,
Цю зозулю вбити,
Бо цій зозулі, як моїй дочці,
На чужині жити».

1. За туманом нічого не видно, (2)

2. Тільки видно дуба зеленого. (2)

3. Під тим дубом криниця стояла, (2)

4. Там дівчина воду набирала. (2)

5. Та втопила золоте відерце — (2)

6. Заболіло в дівчиноньки серце. (2)

7. «А хто ж моє відерце дістане, (2)

8. Той зо мною на рушничок стане». (2)

9. Обізвався козак молоденький: (2)

10. «А я твоє відерце дістану (2)

11. I з тобою на рушничок стану». (2)

1. Ой з-за гори кам’яної
Голуби літають,
Не зазнала розкошеньки,
Вже літа минають.

2. Запрягайте воли сірі,
Коні воронії,
Доганяйте літа мої,
Літа молодії,

3. Ой догнали літа мої
На калиновім мості:
— Гей, вернітесь, літа мої,
До мене хоч в гості.

4. — Не вернемось, не вернемось,
Не маєм до кого:
Та було б нас шанувати,
Як здоровля свого.

1. Ой і зійди, зійди
Ти, зіронько вечірняя,
Ох, і вийди, вийди,
Дівчинонько моя вірная!

2. Рада б зірка зійти —
Чужа хмара та й наступає,
Рада б дівка вийти,
Та матуся її не пускає.

3. Ой зірочка зійшла,
Усе поле та й освітила,
А дівчина вийшла,
Козаченька та й звеселила».

4. Ой ти, козаче,
Ти, хрещатий барвіночку,
Хто ж тобі постеле
У дорозі постілочку?

5. «Ой стелиться мені
Широкий лист та бурковина,
А під голову
Голубая та жупанина».

6. Ой через межку
Зелений горошок та постелився,
Козак до дівчини
Через люди та й поклонився.

7. «Ой поклоніться,
Ой ви, добрі люде,
Нехай моїй милої
Там легенько буде.

8. Ой і поклоніться
Ви дівчині небозі,
А що мені добре
В далекій дорозі».

9. Ой ти, козаче,
Що ти думаєш, гадаєш,
Чому не женився,
Собі пари не шукаєш?

10. Ой як мені
Пароньки шукати,
Та не каже мати
Тебе, дівчино, брати.

11. Так каже мені мати,
Де штири воли брати,
Де штири волики
У два коники в дишлі —
А як же його любити,

1. Ой там, за Дунаєм,
Крутим бережком,
Ой там розмовляє
Сокіл з козаком.

2. «Ой ти, соколоньку,
Ти братику мій!
Чи не був ти, брате,
В моїй стороні?

3. Чи не був ти, брате,
В моїй стороні,
Чи плаче, чи тужить
Дівча по мені?»

4. «Не плаче, не тужить, —
В постелі лежить,
Правою рукою
За серце держить…»

5. Ой прилетів сокіл
Та й сів на вікні…
«Добривечір, дівко!
Чи чуєш, чи ні?

6. Добривечір, дівко!
Приніс тобі вість:
Уже твій миленький
На подвір’ї єсть…»