sashkoshe - Гей, колись була розкіш-воля

1. Пасло дівча три корови
Попід гаєм скраю,
Надибало хрест дубовий
Та й плакало з жалю.

2. Назбирала барвін-цвіту,
Цвіту рожевого,
Заквітчала хрест дубовий
Стрільця січового.

3. Потім стала, прочитала,
Кого замаїла...
Там січовий Стрілець лежить,
Серце заболіло.

4. Ой за що ти і за кого...
Та й ревненько плаче.
За що лежиш у могилі,
Січовий козаче?

1. Гей, нуте, хлопці, славні молодці,
Чом ви смутні, не веселі?
Хіба в шинкарки мало горілки,
Пива і меду не стало?

2. Повнії чари всім наливайте,
Щоб через вінця лилося,
Щоб наша доля нас не цуралась,
Щоб краще в світі жилося!

3. Вдармо ж об землю лихом-журбою,
Щоб стало всім веселіше,
Вип’єм за щастя, вип’єм за долю,
Вип’єм за все, що миліше!

4. Пиймо ж, панове, пиймо, молодці,
Пиймо, покіль іще п’ється,
Поки недоля нас не спіткала,
Поки ще лихо сміється!

1. Та ой, там за горою
Та козак водку п’є,
Та ой, там за рікою
Та дівка сльози ллє.

2. «Та й об чом, дівка, плачеш
Та даром сльози ллєш,
Та кого вірно любиш —
Заміж не підеш».

3. Та не сполнилось дівці
Восімнад(и)цать лєт:
Та наєхало сватать
Конца й краю нєт.

4. Дівчина сказала:
«Заміж не пойду —
Циганка гадала,
Що в Дунаї втону».

5. «Не бійся, дівчино:
Я вистрою мост,
Широкий та довгий
На тисячу вьорст».

6. По отім мосточку
Машини ідуть,
Чугунії рейки
Шумлять і гудуть.

7. Та сосна розвивайся —
Нєвєсту везуть;
Ой, сосна розвивалась,
А мости роздались.

8. Ой, сосна розвивалась,
А мости роздались.
Нєвєста втонула:
Подружечки остались.

9. «Не жаль мнє вагонов,
Не жаль мнє моста,
А жаль мнє нєвєсту
Вінчального дня.

10. Мости я построю,
Та вагони куплю,
А нєвєсти такої
Та повік не найду».

1. Хата моя рубленая, сіни на помості!
І сам іду й коня веду до милої в гості. (2)

2. А кінь не йде, води не п’є, він не буде пити —
Дере в гору голівоньку, хоче мене вбити. (2)

3. Не мордуйся, коню жвавий, пий холодну воду,
Кріпи сили, коню чалий, не зраджу я роду! (2)

4. У милої стайня гарна, — коню, поспішайся!
А як мила зустріч вийде, — до ніг уклоняйся! (2)

5. Світи, світи, місяченьку, — до милої їду!
Тоді зайди за хмароньку, як у двір уїду! (2)

1. Ой на горі вогонь горить, (2)
А в долині козак лежить.

2. Накрив очі китайкою, (2)
Заслугою козацькою.

3. Що в головах ворон кряче, (2)
А в ніженьках коник плаче.

4. «Біжи, коню, дорогою, (2)
Широкою степовою.

5. Щоб татари не піймали, (2)
Сіделечка не здіймали.

6. Сіделечка золотого, (2)
З тебе, коня вороного.

7. Як прибіжиш додомоньку, (2)
Стукни-грюкни в воротонька.

8. Вийде батько — розсідлає, (2)
Вийде мати — розпитає:

9. «Ой коню ж мій вороненький, (2)
А де ж мій син молоденький!»

10. «Не плач, мамо, не журися, (2)
Бо вже твій син оженився.

11. Та взяв собі паняночку — (2)
В чистім полі земляночку!»

1. Ночі тьомні, а тучі громовії ж(и)
Попід облаками йдуть(і), йдуть(і),
Ночі тьомні, а тучі громовії
Попід облаками йдуть.

2. А наші хлопці та бравії реб’ята ж(и)
Із ученнячка йдуть (і), йдуть(і),
Наші хлопці та бравії реб’ята
Із ученнячка йдуть.

3. Вони єдуть та єдуть, марширують,
Сами з собою говорять; ой(и)
Вони єдуть та єдуть, марширують,
Сами з собою говорять.

4. «А ще трудно та нам, братці-реб’ята, ж(и)
Город Краков на узять, взять(і),
А ще трудно нам братці-реб’ята, ж(и)
Город Краков нам узять.

5. А ще труднєй, та труднєй не бивало ж(и)
Нам под пушки подбєжать, ой(и),
А ще труднєй та труднєй не бивало ж(и)
Нам под пушки подбєжать.

6. А ми под пушки та разом подбєжалі ж(и),
Закричали всє: «Ура!» Ой(и)
А ми под пушки та разом подбєжалі ж(и),
Закричали всє: «Ура!»