sashkoshe - Гей, колись була розкіш-воля

4. «Ой ти, пугачу та пугаченьку,
Не пугай в саду, в байраченьку!»
«Як же мені та не пугати,
Що наїхали гайдамаки?

5. Наїхали та гайдамаки,
Гей, хотять байрак ізрубати,
Хотять байрак, гей, ізрубати,
Й а моїх діток та забрати!»

1. Гей, колись була розкіш-воля,
А теперенька — недоленька.

2. А теперенька — недоленька,
Та болить серце й головонька.

3. А чорна хмара наступає,
А дрібен дощик накрапає.

4. А дрібен дощик накрапає,
А мати сина научає:

5. «Та слухай, сину, мого слова,
Та не йди нігде, сиди дома!»

6. Син матері не послухав,
Осідлав коня та й поїхав.

7. Менша сестра коня веде,
Середульша сідло несе.

8. «А коли, брате, в гості прийдеш?»
А старша сестра брата пита:

9. «Візьми, сестро, піску в жменю
Та посій, сестро, на каменю.

10. А коли, сестро, пісок зійде, —
А тоді братик в гості прийде».

11. Нема з піску, нема сходу,
Та нема брата із походу!

1. Ударь, коню, копитами
Перед воротами,
Може вийде дівчинонька
З чорними бровами.

2. Та й не вийшла дівчинонька,
Вийшла стара мати,
Запрошає, загощає
Козаків до хати.

3. Оден козак з коня злазит,
Другий коня в’яже,
Третій козак йде до хати,
Добрий вечір, каже.

4. Добрий вечір, стара мати,
Дай води нап’юся,
Кажуть люди — гарне дівча,
То най подивлюся.

5. В хаті кварта, в сінях ведро,
А в саду криниця,
Моя дочка на гулянню —
Іди подивися.

6. Іде козак, іде козак
Дівчина гуляє,
Молодому козакові 
Серденько ся крає.

7. Покинь, дівча, покинь, дівча,
З хлопцями гуляти,
Ходи, сядеш на коника,
Щось буду казати.

1. Ой не розвивайся, зелена діброво,
Коли тії козаки йдуть, молодії жовніри!

2. Де слізонька кане, білий камінь стане,
Під ним рута зелена, на нім рожа червона.

3. Батенько виходить, шабельку виносить
Свому сину на війну, на чужую сторону:

4. «Шабелька гостренька, мій син молоденький,
Повернися та з війни, та з чужої сторони!»

5. Ой не розвивайся, зелена діброво,
Коли тії козаки йдуть, молодії жовніри!

6. Де слізонька кане, білий камінь стане,
Під ним рута зелена, на нім рожа червона.

7. Матінка виходить, кошулю виносить
Свому сину на війну, на чужую сторону:

8. «Кошуля новенька, мій син молоденький,
Повернися та з війни, та з чужої сторони!»

9. Ой не розвивайся, зелена діброво,
Коли тії козаки йдуть, молодії жовніри!

10. Де слізонька кане, білий камінь стане,
Під ним рута зелена, на нім рожа червона.

11. Братичок виходить, коника виводить
Свому брату на війну, на чужую сторону:

12. «Коник вороненький, мій брат молоденький,
Повернися та з війни, та з чужої сторони!»

13. Ой не розвивайся, зелена діброво,
Коли тії козаки йдуть, молодії жовніри!

14. Де слізонька кане, білий камінь стане,
Під ним рута зелена, на нім рожа червона.

15. Сестричка виходить, хустоньку виносить
Свому брату на війну, на чужую сторону:

16. «Хустонька новенька, брат мій молоденький,
Повернися та з війни, та з чужої сторони!»

17. Ой не розвивайся, зелена діброво,
Коли тії козаки йдуть, молодії жовніри!

18. Де слізонька кане, білий камінь стане,
Під ним рута зелена, на нім рожа червона.

1. Розпрощався стрілець зі своєю ріднею,
Сам поїхав в далеку дорогу.
За свій рідний край, за стрілецький звичай
Ми йдем в бій за свою перемогу.

2. А вітер колише зеленою травою,
Дуб зелений додолу схилився,
Листям шелестить: вбитий стрілець лежить,
Над ним коник його зажурився.

3. Ой коню мій, коню, не стій наді мною,
Я тим часом полежу прикритий.
Біжи, коню мій, скажи ненци рідній,
Що я лежу у степу забитий.

4. Нехай батько і ненька і ріднії сестри,
Нехай вони за мною не плачуть.
Я в степу лежу, за Вкраїнов тужу,
Чорний крук наді мною закряче.