Тарас Шевченко - Кобзар [Вперше зі щоденником автора]

Бодянський Осип Максимович (1808— 1 877) – український та російський філолог, історик, письменник і перекладач, професор Московського університету, з яким Шевченко познайомився ще в лютому 1844 р. в Москві.

… портрет нашего изгнанника, апостола Искандера . – Очевидно, в записі цього дня йдеться про портрет О. І. Герцена, що додавався як копія з гравюри М. Леммеля до другого видання його «Прерванных рассказов» (1857).

… видел я на сцене «Станционного смотрителя» Пушкина . – Йдеться про сценічну переробку повісті О. С. Пушкіна, яку здійснив російський драматург, актор і режисер Микола Іванович Куликов (псевдонім – Н. Крестовський; 1812— 1 891).

Исполать – у перекладі з грецької – слава.

Трусова Єлизавета Агафонівна (1803— 1 859) – російська драматична актриса, яка грала ряд ролей на сцені Нижньогородського театру, в тому числі і роль поміщиці Лєпьошкіної, героїні, відсутньої у повісті О. С Пушкіна «Станционный смотритель».

Коробочка – персонаж поеми М. В. Гоголя «Мертві душі».

Получил письмо от Щепкина и от Лазаревского . – Йдеться про листи М. М. Лазаревського від 9 грудня 1857 р. та М. С. Щепкіна від 11 грудня 1857 р.

… танцкласс Марцинкевича в Петербурге … – розважальний заклад у Петербурзі 40— 5 0-х років ХІХ ст.

… одна из дочерей … – Йдеться про Марію Володимирівну Даль (1841— 1 903).

Апокаліпсис – «Одкровення Іоанна Богослова», остання книга Нового Завіту (датується 68— 6 9 рр.).

От журнала … он наотрез отказался … – У листі від 5 грудня 1857 р. Шевченко писав П. Кулішу щодо періодичності видання «Записок о Южной Руси»: «Боже мій, як би мені хотілося, щоб ти зробив свої „Записки о Южной Руси“ постоянным периодическим изданием на шталт журнала». Проте П. Куліш припинив свою роботу над підготовкою навіть третього тому названого видання.

… «Дообеденный сон» Островского … – п’єса О. М. Островського «Праздничный сон до обеда» («Современник», 1857. – № 2).

Читал и сердцем сокрушился … – Шевченко неточно цитує «автоепіграму» В. В. Капніста: «Капниста я прочел и сердцем сокрушился, / Зачем читать учился».

Брас – Брон Генріх Іванович, викладач французької мови у Нижньогородському дворянському інституті, колезький секретар.

Голинська Парасковія (Поліна) Михайлівна (1822— 1 892) – племінниця дружини нижньогородського військового губернатора О. М. Муравйова.

… письмо мое … будет передано М[арии] Н[иколаевне] . – Тобто Великій княгині і сестрі царя Олександра ІІ, президенту Академії мистецтв.

Осипов Микола Йосипович (1825— 1 901) – російський художник-портретист, академік Академії мистецтв, який листувався із Шевченком під час його перебування на засланні, клопотався про його звільнення.

Олейников – Аленников Микола Сергійович, службовець волзької пароплавної компанії «Меркурій».

… шесть дней полной, радостно-торжественной жизни! – М. С. Щепкін пробув у Нижньому Новгороді від 24 до 29 грудня 1857 р.

У меня все еще стоит перед глазами городничий, Матрос, Михайло Чупрун и Любим Торцов . – Під час перебування у Нижньому Новгороді М. С. Щепкін зіграв на сцені театру ролі городничого («Ревізор» М. В. Гоголя), Матроса (водевіль «Матрос» Соважа і Делюр’є), Михайла Чупруна («Москаль-чарівник» І. П. Котляревського), Любима Торцова («Бедность – не порок» О. М. Островського).

Пріап – у давньогрецькій міфології – бог полів, садів і водночас покровитель плотських насолод.

Ленський Дмитро Тимофійович (справжнє прізвище – Воробйов; 1805–1860) – драматург і актор, автор сатиричних віршів і перекладів пісень П. Беранже. Байка поширювалася в списках і була вперше надрукована О. І. Герценом під назвою «Помойная яма» в «Полярной звезде на 1859 год» (Кн. 5. – С. 46) та у виданні «Русская потаенная литература» (1959. – С. 290). Твір спрямовано проти Олександра II.

Самойлова Надія Василівна (1823–1899) – російська драматична актриса, яку Шевченко бачив на петербурзькій сцені у 1830—1840-х роках.