Тарас Шевченко - Кобзар [Вперше зі щоденником автора]
Здесь есть возможность читать онлайн «Тарас Шевченко - Кобзар [Вперше зі щоденником автора]» — ознакомительный отрывок электронной книги совершенно бесплатно, а после прочтения отрывка купить полную версию. В некоторых случаях можно слушать аудио, скачать через торрент в формате fb2 и присутствует краткое содержание. Город: Харків, Год выпуска: 2012, ISBN: 2012, Издательство: Литагент Клуб семейного досуга, Жанр: Поэзия, на украинском языке. Описание произведения, (предисловие) а так же отзывы посетителей доступны на портале библиотеки ЛибКат.
![Тарас Шевченко Кобзар [Вперше зі щоденником автора] обложка книги](/books/33139/taras-shevchenko-kobzar-vpershe-zІ-chodennikom-avtora.webp)
- Название:Кобзар [Вперше зі щоденником автора]
- Автор:
- Издательство:Литагент Клуб семейного досуга
- Жанр:
- Год:2012
- Город:Харків
- ISBN:978-966-14-4569-6
- Рейтинг книги:4 / 5. Голосов: 1
-
Избранное:Добавить в избранное
- Отзывы:
-
Ваша оценка:
Кобзар [Вперше зі щоденником автора]: краткое содержание, описание и аннотация
Предлагаем к чтению аннотацию, описание, краткое содержание или предисловие (зависит от того, что написал сам автор книги «Кобзар [Вперше зі щоденником автора]»). Если вы не нашли необходимую информацию о книге — напишите в комментариях, мы постараемся отыскать её.
Кобзар [Вперше зі щоденником автора] — читать онлайн ознакомительный отрывок
Ниже представлен текст книги, разбитый по страницам. Система сохранения места последней прочитанной страницы, позволяет с удобством читать онлайн бесплатно книгу «Кобзар [Вперше зі щоденником автора]», без необходимости каждый раз заново искать на чём Вы остановились. Поставьте закладку, и сможете в любой момент перейти на страницу, на которой закончили чтение.
Интервал:
Закладка:
Чом же ти оце, Настусю,
Справді не читаєш?
А хіба я школяр, чи що? Не хочу, та й годі.
Хоч одну невеличку заповідь сьогодні вивчи, хоть п’яту.
І п’ятої, і шостої, ніякої не хочу.
То піп і не вінчатиме ніколи, як не вмітимеш!
Байдуже, нехай собі не вінчає.
А зо мною?
І з тобою нехай собі… Е, ні, нехай пові[н]чає!..
Та читай же, а то…
А то що ти зробиш?
Поцілую, ось побачиш!
Хоч як хочеш цілуй собі, а я таки не читатиму!
(цілує її і примов[ляє])
Оце тобі раз! Оце тобі два!
А сотник виглядає з-за тину і входить в хату, не давши знаку.
(пручається)
Годі-бо вже, годі! Незабаром батько прийде, треба справді читать.
А! тепер і читать!
(виходить з хати)
Діти, годі вже вам учиться! Чи не час обідать?
П[етро] і Н[астуся] мовчки ідуть у хату.
(сам)
Навчилась, нічого сказать!
Оце дитина! Ні, Настусю,
Я коло тебе захо[д]жуся
Тепер, лебедонько, не так!
Поки сто раз не поцілує,
Й читать не хоче! А бурсак?
Собачий сину, знаєш смак.
Ось я тебе попомуштрую
Не так, як в бурсі!.. Помелом!
Щоб духу в хаті не було!
Великий світ наш, не загинеш!
Дивися, пся його личина!
Оце-то так, що богослов!
У батька краде! Добре, свату!
Які-то стали люде злі!..
А що то діється у хаті?
Там знову, знать, мої малі
Читають… Треба розігнати.
Отакі батьки на світі,
Нащо вони дітям?
На наругу перед Богом.
А шануйте, чтіте,
Поважайте його, діти,
Бо то батько сивий!
Батько мудрий! Добре отим
Сиротам щасливим,
Що не мають отих батьк[ів],
То й не согрішають.
(вибігає заплакана з хати)
Не дає і пообідать,
В Київ проганяє.
А Боже мій милостивий,
Що мені робити?
Помандрую! (Дивиться в хату.) Замірився!
Ух! Який сердитий!
Та не вдарить… А я таки
У Київ з Петрусем
Помандрую, хоч що хочеш!
Я не побоюся,
Серед ночі помандрую…
А відьма злякає?!
Ні, не зляка. (Загляда знову.)
Сердешненький!
Книжечки складає
У торбину і бриль бере.
Прощай, моє любе,
Моє серце!.. Увечері?..
За царину?.. Буду!
Ранше буду! Ось на, лови!
(Кидає через тин цвіток.)
Чуєш! Дожидайся ж!
Виходить с[отник]. Н[астуся] співає.
«Не ходи, не нуди, не залицяйся,
Не сватай, не піду, не сподівайся».
А їй байдуже! мов не знає!
Неначе та сорока скаче.
Настусю! Чом же ти не плачеш?
Адже ж Петруся вже немає.
Дивітеся, яка печаль!
То й плачте, коли жаль…
Мені байдуже.
А мені
Ще байдужіше, він не мій.
А я вже заповіді знаю.
Усí до одної!
Усí?
Нехай хоч зараз сповідає
Отець Хома ваш голосний!
А повінчаємось в неділю?
Авжеж! Так ми ще не говіли;
Як одговіємось – тойді.
(цілує її)
Моя голубко сизокрила!
Моя ти ягідко!..
(Танцює і пригово[рює].)
«У горох
Вчотирьох
Уночі ходила.
Уночі,
Ходячи,
Намисто згубила».
Та годі вам уже з тим намистом. Ішли б швидше до отця Хоми та порадилися, от що!
Правда, правда, моя квіточко! Побіжу ж я швиденько, а ти тут, моя любко, погуляй собі тихенько та закві[т]чайся. Та не жди мене, бо бути має, що я остануся і на вечерню.
(Цілує її і йде.)
Добре, добре, не ждатиму.
Не ждатиму, не ждатиму,
У свитину вдягатимусь,
У намисто уберуся,
Доганятиму Петруся.
Обнімемось, поцілуємось, поберемося за рученьки та й підем удвох собі аж у Київ. Треба закві[т]чаться, – може, в останній раз, бо він казав, що у Броварях і повінчаємося.
(Кві[т]чається і співає.)
Интервал:
Закладка:
Похожие книги на «Кобзар [Вперше зі щоденником автора]»
Представляем Вашему вниманию похожие книги на «Кобзар [Вперше зі щоденником автора]» списком для выбора. Мы отобрали схожую по названию и смыслу литературу в надежде предоставить читателям больше вариантов отыскать новые, интересные, ещё непрочитанные произведения.
Обсуждение, отзывы о книге «Кобзар [Вперше зі щоденником автора]» и просто собственные мнения читателей. Оставьте ваши комментарии, напишите, что Вы думаете о произведении, его смысле или главных героях. Укажите что конкретно понравилось, а что нет, и почему Вы так считаете.