Iван Франко: "З ВЕРШИН І НИЗИН" (1887)

Безстрашно смерті заглядати:

Важкого бою час іде.

Прийдесь за правду твердо стати

Хлоп в хлопа і плече в плече,

Прийдесь на ворога стріляти,

І кров рікою потече.

На віковічную неволю,

Пониження і гнет твердий,

На зло, що, наче гадь несита,

Ссе кров із людськості грудий,

Прийдесь стріляти й не одному

Життя покласти в боротьбі.

Учися ж, рекруте, хоч прикро

Не раз приходиться тобі!

Учись, щоб був ти сильним мужем,

Як засвітає день новий!

Учись, щоб в ряд ти став готовим,

Як крик роздасться бойовий!

7 апр[еля] 1880

1 Герой вірші про рекрутське життя, написаної селянином Романом Гудзманом.

Оси

Був у нас мужик колись,

Що їв хліб і сало, -

Днесь такі перевелись,

Хліба всім не стало.

Був і піп у нас колись,

Працював, як люди, -

Днесь такі перевелись,

І їх вже не буде.

Був співак у нас колись,

Що співав "Буй-Тура", -

Нині в цього, подивись,

Банкоагентура.

Твердоруський був колись

З чорним піднебінням -

Нині смирним став, дивись,

Лядським сотворінням.

Народовець, прогресист,

З кутасом мав шапку -

Нині, смирний канцеліст,

Лиже старшим лапку.

Вільнодумець, що робив

Богу все об'єкції,

Нині смирно йде, ади,

В Юр на реколекції.

Боже, що за дивний світ,

Що за переверти!

Чи сміятись, чи жаліть,

Чи просити смерти?..

1881-1893

Послухай, сину, що премудрість каже:

Коли два стільці маєш до вибору -

Тут користь власну, тут святу лояльність, -

То на обох старайся разом сісти.

І будь неначе те теля покірне,

Що ссе дві мамі за свою покору.

Та ще мудрішим можеш показатись,

Коли стілець лояльності поставиш

На користі стілець і аж наверха

Сам сядеш, вищий понад тих нездарів,

Що на самих худих лояльних стільцях

Сидять, худі, мов сім корів з Єгипту.

Амінь, амінь, кажу тобі, мій сину,

Що не худі товстих з'їдять корови,

Але товсті худих з'їдять з кістками

І не подохнуть, тільки потовстіють.

1881

Гей, хто на світі кращу долю має,

Як той, що плугом святу землю оре?

Святую землю в банку заставляє,

В довги впадає, як в бездонне море,

І поти б'ється, аж остання рація

На нього спаде - грунту ліцитація -

І поки в найми не пошкандибає, -

Гей, хто на світі кращу долю має?

Гей, хто на світі кращу долю має,

Як той, що вірно цісареві служить,

В касарні нишком рід свій споминає,

Зітхає нишком, і клене, і тужить,

Махає "гвером", в "гліді" машерує,

На варті мерзне, в "шпангах" креперує,

В "ібунках" пріє, "комісняк" снідає, -

Гей, хто на світі кращу долю має?

Гей, хто на світі кращу долю має?

Як той, хто щирим патріотом зветься,

Податки точно рік за рік складає,

Шанує власть, перед жандармом гнеться,

Цілуєсь з возним і, хоч дуже бідний,

Як треба дати, дасть і гріш послідній,

А нащо, за що дав - і не питає, -

Гей, хто на світі кращу долю має?

Гей, хто на світі кращу долю має?

Як той, що все лиш ту науку чує,

Що тільки бідних господь бог карає,

Що ласка божа тільки багачу є,

Що чорт усюди чоловіка кусить,

А бідний все в покусі впасти мусить,

Що хлоп лінюх, п'яниця і св[иня] є, -

Гей, хто на світі кращу долю має?

1880

Лихо, сусідо! Ой горе нам, свату!

Світ вже кінчиться! Вже буря гуде!

Чув ти? На нашу нещасную хату,

Кажуть, страшенная змора іде.

Десь проявились якісь нігілісти -

Кажуть, що се людоїди, хотять

Русь нашу, матінку, з кашею з'їсти,

Перевернути теперішній лад.

Все перевернуть униз головами:

Учні професора стануть навчать,

А як азбуки не вміє - різками,

Як він їх нині, будуть його прать.

Вірні тоді парастас будуть править,

Але поклони піп битиме сам;

Купчик над склепом сей напис поставить:

"Хто дасть найменше, товар йому дам".

Суд буде також для них відповідний:

Неук судитиме вчених панів.

Хто вкрав, а хитро - той вийде свобідний,

В цюпу - хто вкрасти хотів, а не вмів.

Красти, ошукувать всім буде вільно,

Чесний заробок - отсе буде встид,

Злодія зловиш в коморі - постій-но!

Злодій тебе до уряду тащить.

Не хлоп державі з кривавого поту

Буде, як досі, податки зносить,

Але держава за хлопську роботу

Премії буде рік-річно платить.

Волі назадники стеклі запрагнуть,

А ліберали її прокленуть,

Взад поступовці, мов раки, потягнуть.

Прямо вперед невидющі підуть.