Валентин Кудрицкий - Втомлені гори

За гріх вважаю я убивць,
Та їх законом бережуть,
За гріх вважаю гвалтувати,
Але гріху немає меж,
А Карпачова всім доводить,
Що всі бандити – люди теж.
Народ, державу обікрали,
І їм все з рук. Їм все – дарма.
– Кого судить?– Кравчук питає, –
Як винуватого нема?
Гонгадзе вбили – вбили віру,
Для вбивць в’язниця – не зима,
І хто повірить в справедливість,
Як винуватого нема?
А хто ж тоді Кравчук і Кучма,
Що обібрали всіх до ніг?–
Хотів би в Бога запитати,–
Чи те, що творять, – то не гріх?
Ось рветься знов у депутати
І не боїться він гріха
Отой, що втік недавно в Штати,
Бо гроші кінчились в Павла.
Бо де ще є така держава,
Де можна вільно грабувать?
А нахватавсь – тікай у Штати,
І можеш ти на всіх плювать.
13.10.2005 р.

ПОДРУГА
Яка ж ти, скажи, подруга,
Як не заступишся за друга?
21.8.2002 р.

САМА ПРИБІГЛА
Сучий син прибіг з весілля,
Й так спішив, аж почорнів,
І додому за собою
Й шефу жіночку привів.
– Де ж ти взяв таку красуню? –
Шеф до пса, що бив хвостом.
– Де я взяв? Сама прибігла
За моїм ось поводком.
10.6.1992 р.

КАНДИДАТ І ДЕПУТАТ
Я дивлюсь, як всі рвуться до влади,
Скільки галасу і запевнянь,
Що не завжди даси собі раду,
Хто з них справжній, а хто із них – дрянь?
Гриць кричить, що віддасть людям землю,
А Петро – що потроїть оклад,
Хтось – що знищить він Київську греблю
Й наведе у державі лад.
А четвертий: –Продовжу відпустки!
П’ятий каже: –Чорнобиль зітру!
Шостий каже: –Дам всім перепустки
На Динамівську з Селтіком гру.
Рот роззявиш: кого вибирати?
І за кого кидать бюлетень?
А як вибереш ти його в "слуги" –
Як відразу настане мігрень.
Бо як тільки до виборів пруться –
Всі шляхетні, немов паничі,
А як тільки на Трон заберуться,
Замість янгельських крил – рогачі.
Видно, влада – це яблуко чварів,
Бо, забравшись на самий Олімп,
Він і носа свого вже не бачить,
Розважаючись в посмішках німф.
Видно, влада аж страшно сказати –
Варто лише до неї дійти! –
Вимикає в них пам’ять й про матір,
Щоб не відали люди, хто ти?
10.1.1990 р.

СУХА ТРАВА
Й соціалізм, й капіталізм – суха трава.
Якщо настав вже катаклізм – пусті слова.
Світ ненажерливий і злий, що гріх таїть?
Всі хочуть якнайменше дать, а всіх –
доїть.
27.9.2000 р.

ЛЕТЯТЬ ВІКИ
Летять віки й оновлюють планету
Гірляндами-витками світлих чар,
А десь в гаях сидять нові поети
І розумом сягають вище хмар.
Колись сидів і я біля кургана
Так як вони сьогодні у гаю,
Де перше слово вимовив я "мама",
А друге слово вимовив "люблю".
І якщо хто в гаю бував ночами,
Той, певно, чув, як тьохкав соловей,
То він нагадував поетам,
Щоб пам’ятали про людей.
3.4.1990 р.

ХРУЩІ
Душа мовчить, утомлена, як хмара
З якої ллється піт, немов дощі,
А я читаю мудрого Омара
Під вербами, де носяться хрущі.
І я радію, що не всі пропали,
Що стронцій їх не винищив ще всіх,
Бо ті хрущі моє дитинство знали
І верби ті, що я садив для їх.
А нелюди ще й досі травлять ріки,
Забруднюють озера і моря,
І пляшками з-під пива й пепсі-коли
Закидали вже майже всі поля.
10.6.1990 р.

НОТИ ЩАСТЯ
Як би я хотів з тобою
Десь у полі заблукать,
І дивитись, як над нами
В світ новий віки біжать.
Як веселий в небі жайвір
Гладить Сонечко крильми,
Й сипле з неба ноти щастя,
Щоб жили щасливо ми.
25.3.2000 р.

МАНДАТ
Наші люди зубожіють,
А куди не подивись –
Всюди форди, мерседеси,
Чи було таке колись?
Скрізь такі у всіх паркани,
Що і в казці не знайдеш,
Що конем уже й казковим
Чорта з два перестрибнеш.
От навіщо владі треба
Недоторканий мандат?
Щоб ніхто не зміг у неї
Награбоване віднять...
7.11.2000 р.

ЗАГАРБНИКИ
Щоб дав Ющенко зарплату
Всім панам, яку дав нам,
То я певен, що в державі б
Наступив давно вже храм.
Й не було б в державі нашій,
Ні інфляцій, ані криз,
Ну хіба ж це для вкраїнців
Ви скажіть, не був сюрприз?
А то кущ собі зірвали
Без усяких на те прав,
Чом би їм й не шкірить зуби,
Й не ловить по світу гав?
27.7.2000 р.-2006 р.

НАС НЕ ПОДОЛАТИ!
І хоч нам кругом підніжки,
І хоч скрізь нам тумаки,
Але ж ми народ терплячий,
Недаремно ж – козаки.
А тому, шануймось, люди!
Бережім свій оберіг,
Бо ніхто ще, навіть Цезар,
Свій народ не переміг!
28.7.2000 р.

ЕРУДИТИ
На очі мов найшла вуаль,
І того не помітили:
Як це так трапитись могло,
Що волю ми прокліпали?
Читать дальше