Валентин Кудрицький - Планета Х

Волошковим вогнем не дразни,

Бо вже навіть й червона калина

Посміхається нам з далени.

Скільки ж можна дружити з журбою,

І чекать, поки прийде зима?

Щоб своєю холодною кров’ю

Рокові нам писать імена.

22.5.1983 р.

РУБЕЦЬ

Як не вгледів він «рубець»,

Значить муж – не жеребець,

А як вгледить той рубець,

То стає, як – жеребець.

13.9.2012 р.

СІМ СОРОК

Навіть дід сивобородий

Став сім сорок вибивать,

Як принесла баба бутель

Й стала в чарки наливать.

6.7.1957 р.

НЕ ГОНОРИСЬ!

«Не возгордись, не сотвори кумира».

І в цьому є найбільша Божа віра.

А ти скажи, що з себе корчиш,

Коли ховаєш очі вовчі?

Корчиш невинне ти ягнятко,

І думаєш, що янголятко.

Що ти, скажи, без мужа варта?

Та ти ж, немов порожня кварта.

І, крім сичать, що й ще ти вмієш,

Як фарбувати нігті й вії?

Чи ти хоч раз сказала «мамо»

На жінку, що вас двох кохає,

Що вам дала квартиру, дачу,

Бо й ще б жила в краю собачім,

А ще говориш, що ти вчилка,

Та ти не вчилка, а цідилка.

За що себе ти так кохаєш,

Чого ти варта, ти хоч знаєш?

І про свою жіночу вроду

Надто високого польоту,

Але одне запам’ятай:

Колись приходить всьому край.

І той хто високо літає,

Занадто низько він сідає.

І ти в той час у нагороду,

Отримаєш таку ж турботу.

Закон життя не обійдеш,

Бо що посієш, те й пожнеш.

Сто літ вони не за горами,

Так що не совайся ногами.

Я ці слова ось написав,

І ніби вкопаний кінь став,

Чому такий сердитий став?

Чи мало крові зіпсував?

Навіщо вавку наживать

І ворогів в старечі роки?

Але не можу обійти,

Як хтось комусь ломає боки.

29.5.2003 р.

КОЛИ ЩЕ БУВ Я МОЛОДИМ

Я дуже бережно і ніжно

Тебе, дикуночко, кохав,

І несміливими очами

Я кожен раз в юрбі шукав.

А як знаходив – гладив коси,

А то бувало уявляв,

Як ми підемо у покоси

Або купатися на став.

І де б не був, в любу хвилину,

Ловив очей твоїх політ,

І задивлявсь, як на калину,

Ту, що цвіте багато літ.

І цілував твої я губки,

І втоми зовсім я не знав,

А поруч голуб у голубки

Так, як і я, чогось прохав.

14.5.1983 р.

КОЛИ ДУША КВІТУЄ

Ти думаєш, що ти квітуєш,

Як линуть пахощі з дібров,

А ти в садку весь день працюєш

І забуваєш про любов?

Життя – коли бурлить й клекоче,

Коли душа вогнем горить,

Коли вона весь час щось хоче,

Й без цих бажань не може жить.

13.7.1981 р.

ВИКЛИК

Виклик всьому світу взяв і кинув я:

– Скільки ж уже можна мучить солов’я?

29.10.2012 р.

В РЕСТОРАНІ

Оля Колі: – О, бармен!

Дай приміряю твій член!

17.9.2012 р.

ЩО ТИ МАТЕРІ ПРИВІЗ?

В хлопця вже своя дружина,

І уже своя сім’я,

А він й ще із батька тягне,

Як голодне порося.

Дід оплачує квартиру,

Ну, а нень купив авто,

А він ходить, як дві гирі

Й плаче: не дає ніхто.

Хлопцю скоро вже під тридцять,

А дружині двадцять два,

А він жде, щоб ще і мати

Теж і їй хоч щось дала.

Ой, ти хлопче, ой ти, хлопче,

Де ти жив і з ким ти ріс?

В тебе стать девізом мусить

Що вже ти батькам приніс?

4.12.2012 р.

«ВЕСЕЛИЙ НАРОД»

Дивний народ у нас, Оксано,

Радіє більш, як всім погано.

Наш народ тоді радіє,

Як хтось від злості сатаніє.

Тому так «весело» й живеться,

Що кожен день хтось з кимось б’ється.

26.11.2012 р.

НАДМІРНА ЛЮБОВ

Я надто вже жінок любив,

І через них себе згубив,

Бо ними так вже захопився,

Що ледь без члена… не лишився.

1.12.2012 р.

ЧОМУ НАЗВАЛИ НАС ХОЛОПАМИ?

Якби ми вухами не хлопали,

Хто б нас осміливсь звать холопами.

6.12.2012 р.

НА ПЛЯЖІ

Пішов і я одного разу

На пляж, аби, позасмагать,

Дивлюсь, лежить гарненька пара

І тут же став спостерігать.

– А як ти думаєш, Миколо,

Як буде краще засмагать,

Якщо спочатку ліву ногу,

А потім праву підійнять?

Микола глянув і сміється,

І став дівчину доставать:

– Так як на мене, то їх треба –

Обидві зразу в руки брать.

15.6.1957 р.

ЧУЖА

Сама щедріша в світі мати,

І тут вже нічого казать,

Синочку ладна все віддати

І, навіть, мужа розтерзать.

О, як я всім їм співчуваю,

Та й що багато говорить,

Як вже пора балбеса того,

Відверто кажучи – убить!

Запам’ятайте, любі наші,

І матері і жіночки,

Що діткам ви тоді потрібні,