Валентин Кудрицький - Планета Х

Але ти у мене лиш одна,

Бо для мене ти завжди бажана,

Бо для мене вічно, як весна.

І не треба їхать десь в Гребінки,

Або десь в задрипану Москву,

Радий я що в мене є вже жінка,

І сьогодні я нікуди не піду.

4.1.1975 р.

ЖУКОВСЬКОМУ С.М.

Я все життя до тебе рвався,

Щоб по сусідству поруч буть,

А ти від мене віддалявся,

Але чому? – не міг збагнуть.

Ти ніби всіх весь час боявся

Чи сам від себе ти втікав,

І хоч тобою я пишався,

Та, видно, щось не все я знав.

27.2.1975 р.

НЕ ХОЧУ В РАЙ

Дід бабусю в рай веде,

А вона впирається,

– Що я буду там робить?

І стоїть – пишається.

– Досить й того, діду мій,

Що тебе я чухала,

Й скільки я жила з тобою,

То тебе лиш слухала…

Ну, а зараз хочу я

Теж порозважатися,

І як ти колись з кумою,–

З кумчиком погратися!

– Е, ти, жінко, не крути,

Як тут і не ахнути?

Щоб пройти проз голу жінку,

І її – не трахнути?

Баба глянула на діда:

– Та куди ж я дінуся?

Бо як я піду до кума,

То також роздінуся.

8.3.1975 р.

НАТХНЕННЯ

Коли я на тебе поглядаю,

Тільки ти, кохана, помани,

Прибіжу з закритими очами,

Яби міг твої побачить сни.

Більшого натхнення я не знаю

Від гаїв, від тебе і віршів,

Як тебе я в лузі зустрічаю,

Там де річка, верби і хрущі.

Всі тобі віддам свої пориви,

Пристрасть, свою волю, почуття,

Тільки ти зроби мене щасливим,

Хай хоч раз – але на все життя.

13.5.1983 р.

ЯКЩО ДОЗРІЛА

Відпочинь, моя лебідко,

А працюють хай воли!

Бо, якщо дозріла квітка

Тре’ її – туди й сюди.

Бо якщо той пиріжок,

Мати і не брати,

То і теща навіть вас

Вижене із хати.

Та і сам як не погладиш

Чудо те патлатеньке,

То хоч як би не втомивсь,

А не будеш спатоньки.

17.5.1978 р.

ЯКЩО ПРИЙШЛА

Якщо залишила надію,

То ти її не віднімай,

І ось що ще скажу, дівчино,

Або, або, або валяй.

А вже якщо прийшла до мене,

То коровай свій не ховай,

І, або геть тікай із хати,

Або із себе – все знімай.

23.5.1978 р.

БОЮСЬ ЗАКОХАТИСЯ

Цілу ніч не можу спать,

Цілу ніч не спиться,

От що значить перший раз

У житті влюбиться.

5.9.1974 р.

ВСЕ, ЩО ЛЕГКО ДАЄТЬСЯ

То не жінка, що легко дається,

Й не мужчина, що зразу бере,

Бо все те, що нам легко дається,

Так же легко і швидко помре.

14.9.1974 р.

ШУКАЮ ЛЮБОВ

Мені твоя любов не треба,

Бо я шукаю сам свою,

Тому ото і провіряю,

Я кожну жіночку в гаю.

9.9.1974 р.

ЯКЩО ВАМ НАБРИДЛА ВОЛЯ

Якщо вам набридла воля

Ще й занадто дуже,

Постарайся одружитись

Як хутчіше, друже.

І тоді, немов рукою,

Зніме ту нудоту,

Що й не знатимеш спокою,

Навіть і в суботу.

Будеш ждати понеділка,

Як зима овчинку,

Тільки вже не для розваги

А для відпочинку.

І тоді тобі повірю,

Любий ти мій друже,

Що не було ума в тебе

І більше не буде.

10.11.1975 р.

НА БУДОВІ

Все нові й нові бригади

Шле на поміч нам райрада,

Й ті приходять, й ні телень,

Й так від ранку – цілий день.

Проте, роблять ті, чи ні,

А гони їм трудодні,

Бо у них є, бачте, діти,

Які хочуть теж радіти.

То ж візьме той фраяр лом –

І мерщій у гастроном,

Потім цілий день чаюють,

Наші ж цілий день працюють.

12.12.1975 р.

ЛЮБОВ, ЯК ВІРУС

Тебе ще я не стрів, кохана,

Але я знаю, що ти є,

Бо та голівка конопляна

Мені спокою не дає.

І я її весь час чекаю

Із сивизни усіх віків,

І те, що ти прийдеш, я знаю,

Інакше я б тут не сидів.

Як плюс завжди знаходить мінус,

Так само я знайду тебе,

Бо знаю, що любов, як вірус,

І він мене не обійде.

13.3.1975 р.

ЯК НАД ПОЛЕМ ЦАРЮВАЛО ЛІТО

Як над полем царювало літо,

І гуляв по житі вітерець,

Ти тоді мені принесла квіти,

Що світились вогником кілець.

З того часу спокою не маю,

І не знаю, де себе дівать?

Бо як я на квіти ті погляну,

То очей не можу відірвать.

5.7.1979 р.

ЩОБ БУЛО ЧИМ ВІДБИВАТИСЬ

Тобі нічого не скажу,

Нащо тобі, скажи, це треба?

А те, що просиш покажу,

Коли запросиш ти до себе.

Бо річ ту надто бережу,

За що? – тут можна й здогадатись,

Щоб як дівчата нападуть? –

То щоб було чим відбиватись.

23.5.1978 р.

ЩОБ БУТИ ВІЧНИМ

Переверни життя сторінку,

І з неї пил віків змети,

І кинь ти світу рукавичку,

І бій останній розпочни.