Марк Фалкс - Як керувати рабами

Палкі амбіції, що не дають спокою деяким вільновідпущеникам та їхнім родинам, іноді ведуть до феноменального злету в суспільстві. Нам видається обурливим, що колишній раб може власною працею або через успадкування маєтку свого колишнього пана зробитися рівним у статках із визнаними землевласниками, що давно мають добру репутацію. Я мав сумнівне задоволення бути сусідом одного з таких у Кампаньї, де вільновідпущеник купив явно претензійну дорогу нерухомість. Його звали Тримальхіон. Незабаром він запросив мене на вечерю, і я, не бажаючи видатися відлюдькуватим, прийняв запрошення. Весь вечір він розповідав, як заробив усе це майно ціною тяжкої праці.

— Я вклав у цю справу стільки сил! — казав він. — Купую дешево і знаю, коли та як продати дорожче, причому я дуже поміркований та ощадливий.

До Рима він прибув хлопчиком-рабом із Азії й був фаворитом у свого господаря впродовж чотирнадцяти років. Із часом він почав керувати всім господарством і був названий спадкоємцем господаря, від якого й отримав спадок у належний час. За його словами, «неробство не приносить задоволення», тож він вирішив зайнятися якоюсь справою. Побудував п’ять кораблів, завантажив їх вином, та всі вони потонули на шляху до Рима. Він стверджує, що втратив на цьому тридцять мільйонів сестерціїв, але люди такого штибу зазвичай перебільшують. Потім він побудував судна більшого розміру та вищої якості й завантажив їх різними товарами: вином, солоним і сушеним м’ясом, бобами, пахощами, рабами. Каже, що за один рейс одержав прибутку на десять мільйонів сестерціїв, — вірити йому чи ні, вирішуйте самі,— а потім придбав величезний будинок, багато рабів і земельну ділянку.

Такий відвертий успіх новобагатьків є просто обурливим. Вам здається, що вони просто радітимуть свободі та відчуватимуть вдячність до римлян за те, що ті прийняли їх до своїх лав. Римський народ зробився своєрідним тиглем для чужоземців усіх мастей і колишніх рабів. Інколи тут навіть ігнорується величезна різниця в статусі між вільними і рабами. Відколи імператор Авґуст постановив, що до стану вершників [45] Вершники, або еквіти ( лат . equites, від equus — «кінь») — один із привілейованих станів у Давньому Римі. можуть належати лише ті, хто володіє сумами більшими, ніж чотириста тисяч сестерціїв, у цьому стані з’явилося повно багатих вільновідпущеників. Соціальні межі робляться настільки розмитими, що звільнені раби навіть примудряються потрапляти на високі виборні посади. Барбарій Філіп, наприклад, був рабом-утікачем, але його незаконно вибрали претором Риму. Це змушує замислитися, чи слід усі його декрети вилучити з законодавства, чи зберегти їх заради стабільності.

Звичайно, коли виявляється, що вільновідпущеники та раби торують собі шлях до державних посад брехнею та обманом, їх необхідно суворо карати. Один раб на ім’я Максим збирався ввійти до кабінету квестора, коли господар упізнав його та потягнув геть. Але Максим, виявляється, був наділений недоторканністю державного службовця. Натомість іншого такого самого вискочня, якому теж вдалося зробитися претором, було скинуто з Тарпейської скелі Капітолійського пагорба. [46] Тарпейська скеля Капітолійського пагорба — прямовисна скеля на західному боці Капітолійського пагорба в Римі, з якої в часи Римської імперії скидали засуджених на смерть злочинців.

У наші дні все стало таким хаотичним і непередбачуваним, найкращі традиції римської держави повсюди настільки ігноруються, що раби купують свою свободу і перетворюються на римлян за гроші, які одержали шляхом пограбувань, проституції та інших недостойних громадянина видів діяльності.

Мені відомі випадки обурення з боку місцевих громад, коли якийсь багатий колишній раб починає каламутити воду на їхній території. От що сталося поблизу мого маєтку в Африці. Звільнений раб на ім’я Хресим почав отримувати значно багатші врожаї зі своєї маленької ферми, ніж його сусіди з набагато більших ділянок. Його зовсім зацькували: люди почали говорити, що він якимось чином краде їхній врожай… Мабуть, за допомогою магії чи чаклунства. Відбувся суд, під час якого Хресим приніс на загальний огляд усе устаткування ферми і привів своїх рабів. Його знаряддя були в доброму стані й готові до використання, раби були здоровими, добре одягненими та доглянутими.

— Ось моя магія і моє чаклунство! — вигукнув він. — Але є ще один невидимий складник — це моя праця і мій піт, який я проливаю з раннього ранку й до пізнього вечора.