Марк Фалкс - Як керувати рабами

Ми, римляни, знаємо: поняття «вільний» і «раб» — це те саме, що «хороший» і «поганий». Але були ще й греки, котрі сумнівалися, чи низький соціальний статус рабів мусить означати, що вони є нижчими й духовно. І якщо духовно вони не нижчі за своїх господарів, то чи може рабство як таке мати виправдання? Грецький філософ Аристотель, як я вже згадував раніше, дотримувався тих поглядів, що для рабів їхнє підлегле становище є природним. Варвари споконвіку стоять нижче від греків за рівнем розвитку, і через те їм призначено бути рабами. Я маю сумнів у тому, що хоч хтось насправді в це вірив, але можна з певністю сказати, що греки бачили рабовласництво в чорно-білих тонах. У їхньому розумінні, якщо вільна людина робилася рабом, дух її залишався вільним, у той час як поневолені варвари просто одержували те, на що вони заслуговували.

Одного разу я чув, як два греки запекло сперечалися про щось (уже не пригадую, про що саме). Виявилося, що один із них був рабом, і врешті-решт його вільний опонент, який програвав у суперечці, у відчаї здійняв руки до неба і сказав:

— Що ти взагалі можеш розуміти? Ти ж просто раб!

На що раб із посмішкою відповів:

— А чи можете ви сказати, у чому полягає відмінність між вільною людиною і рабом?

Вільний громадянин наполягав, що він точно знає: він вільний, а от раб — ні. Та це тільки спонукало раба до продовження суперечки. Він поводився точнісінько як бойовий півень, який від наскоку супротивника тільки більше розпалюється. Тож він запитав у вільного, на якій підставі той може судити про їхній статус у суспільстві. Чи він упевнений у тому, що його мати не кохалася таємно з ким-небудь із її рабів? І що, коли справжнім батьком вільного опонента був саме раб? Сперечальник стверджував, що багато іменитих афінян згодом виявилися чужоземцями, просто вихованими в афінських родинах. І як вільний опонент доведе, що він до них не належить?

Як бачите, наш сперечальник якраз і був одним із тих надто розумних рабів. Зрештою його супротивник просто сказав, що хоч би які хитрі аргументи наводив раб про неможливість бути на сто відсотків певним, чи раб є дійсно рабом, а громадянин — вільним, одного заперечити не можна: раб перебуває в рабстві. Та раб-сперечальник не прийняв цього аргументу.

— Ох, припиніть! — заперечив він. — Невже ви думаєте, що кожен, хто перебуває в рабстві,— це справжній раб? Є безліч вільних людей, яких незаконно тримають за рабів. Їх часто можна побачити в судах, де вони наводять докази того, що є вільними. Десятки тисяч людей потерпають від такого лиха. І якщо вільний афінянин потрапив у полон під час війни і його вивезли в Персію або Сицилію й продали там, ми ж не кажемо, що він зробився рабом. Ми говоримо, що насправді він є вільним громадянином. А от якщо перса чи сицилійця в такий самий спосіб привезли сюди, ми вже не вважаємо його вільним.

На це вільний грек відповів:

— Раба робить рабом те, як із ним поводяться.

Однак раб-сперечальник був надто розумним, аби із цим погодитися.

— То що ж це виходить, — сказав він, — якщо мій господар годує мене, якщо я роблю те, що він каже, і мене карають, коли не послухаюсь, — то я раб? Значить, і його власні сини є рабами, адже й вони мусять робити те, що звелить їм батько, а якщо відмовляться, то й запотиличників отримають удосталь. — А по хвилі додав: — Тоді й школярі є рабами своїх учителів.

На це вільний громадянин заперечив:

— Учителі та батьки не садовлять своїх учнів і синів на ланцюг, не продають їх і не відправляють працювати на ступальному колесі. Усе це лише господарі роблять з рабами.

Раб відповів:

— Та існує скільки завгодно випадків, коли батьки поводяться зі своїми синами саме так! — А потім додав, що він сам знає кількох людей, які продали власних дітей у рабство, тому що їм терміново були потрібні гроші. Однак це не зробило рабами решту їхніх синів.

Точка зору, що її обстоював раб, була такою: хай би якими пригніченими та ницими були раби, вони можуть перетворитися на вільних людей і їхні діти також. І так само, якщо вільну людину було захоплено та продано в рабство, то вона робиться звичайнісіньким рабом і нічим від інших рабів не відрізняється. Тобто в рабстві як такому немає нічого природного: ніхто для нього не призначений від народження.

На щастя, свідкам цієї суперечки скоро набридло слухати, як раб відмовляється приймати будь-які докази і наводить свої хитромудрі аргументи. Тому вони запитали його:

— То що ж тоді насправді означає бути рабом?