Марк Фалкс - Як керувати рабами

Хтось сказав:

— Якщо одна людина має повне право власності на іншу людину, тобто може робити з нею що завгодно, як і з будь-якою іншою частиною свого майна, то другу людину цілком доречно назвати рабом першої, у чиїй власності вона перебуває.

Але раб запитав:

— Що значить «повне право володіти іншою людиною»? Зрештою, було багато людей, яких вважали власниками, скажімо, будинку, коня чи чогось іще, а потім з’ясовувалося, що вони зовсім не мали на це майно законного права. Так само чоловік чи жінка можуть бути в чиїйсь власності незаконно. Найперші раби, безперечно, були захоплені в полон під час війни, адже не могли вони народитися рабами. Інакше кажучи, вони були вільними, а потім їх силоміць перетворили на рабів. Це складно назвати моральним вчинком і знайти йому якесь виправдання. Звичайно, не можна сказати, ніби ці люди були рабами від початку, бо це не так: вони були вільними. І коли б їм вдалося втекти, вони знову зробилися б вільними, тобто повернулися б до свого початкового статусу.

Хтось із тих, хто спостерігав за суперечкою, припустив:

— Хоча ці люди точно не були рабами, але їхні діти й онуки будуть, оскільки народилися в рабстві.

— Але як? — поцікавився раб. — Якщо захоплення в полон робить людину рабом, то хіба це поняття не мусить застосовуватися скоріше до тих, кого було захоплено, а не до їхніх нащадків? Якщо ж це не так і критерієм є народження в рабстві, то стає очевидним, що полонені були вільними і їхні діти також не можуть бути рабами. Ймовірно, — продовжував він, — слово «раб» спочатку означало людину з характером раба. Усі ми знаємо вільних людей, у яких є рабські риси характеру, а також рабів зі шляхетними рисами. Як зі словами «знатний» і «вельможний»: спочатку вони використовувалися для означення тих, хто був відомий своєю шляхетною поведінкою, а не тим, ким були його батьки. Раби не є поганими чи нікчемними від народження, точнісінько так, як і вільнонароджені не є від народження хорошими. Люди просто перестали замислюватися над значенням слів і використовують їх неправильно. Насправді рабами є ті, хто поводиться непорядно з погляду моралі, незалежно від того, рабами вони народилися чи вільними.

Греки могли просперечатися всю ніч до ранку. Але із цієї розмови нам слід зрозуміти одне: хоча поняття «вільний» і «раб» співвідносяться так само, як «хороший» і «поганий», це не обов’язково означає, що всі раби погані,— вони можуть вважатися такими тільки в тому разі, коли поводяться по-рабськи. Моральний статус людини є відображенням якостей її душі. Її соціальний статус не залежить від цього. Тому нам важливо розуміти, що раби — це люди і з ними треба поводитися відповідно.

Ті господарі, яким не бракує мудрості та знань, розуміють, що з рабами треба жити в злагоді. Зрештою, це ті люди, з якими ви мешкаєте під одним дахом. Доля настільки непередбачувана, що ви можете розпочати свій шлях рабовласником, а завершити його рабом. От чому мені смішно, коли хтось вважає ганебним сідати за один стіл із рабом. Чому? Чи є інша причина бути таким пихатим, окрім мерзенної практики більшості нинішніх власників оточувати себе цілою юрмою рабів? Сьогоднішній рабовласник набиває собі черево всілякими смаколиками так, що вже не може їх перетравити. Тоді він щосили тужиться, щоб усе це виблювати.

А його нещасним рабам тим часом не дозволяється й слова сказати, а якщо хоч писнуть — матимуть на горіхи. Їм навіть гикнути не можна — нічого відволікати господаря від його важливого подвигу напихання кендюха. Будь-який звук, що долине від раба, стане причиною суворого покарання. Весь вечір, доки господар то наповнює, то спустошує шлунок, раби стоять мовчки і тремтять від голоду та страху, щоб бурчання їхніх порожніх животів не відволікло господаря від застілля.

Тож якщо господар поводиться з рабами в такий спосіб, чи варто дивуватися, що за його спиною вони мелють про нього всяку всячину? І навпаки, ті раби, яким дозволяється розмовляти не лише за присутності господаря, але й з ним безпосередньо, часом ладні померти за нього — настільки велика їхня відданість. Вони готові закрити його своїм тілом від смертельної небезпеки. Вони можуть розмовляти з ним, прислуговуючи за обідом, але мовчатимуть під час тортур, коли ворог намагатиметься вивідати в них те, що зашкодить господареві.

Якщо ви вважаєте, що раби є нашими ворогами, пам’ятайте: ворогами вони стають тоді, коли ми самі їх такими робимо. Із рабами часто поводяться так жорстоко і не по-людськи, ніби це якісь безсловесні тварини, а не людські істоти. Наприклад, коли ми зручно лежимо за столом, а вони стоять навколо й чекають, аби прибрати блювотиння за тими, хто переїв або ж перепив (а найчастіше — і те й інше). Чи коли нещасний раб розрізає фазанів та іншу коштовну птицю. Він уміло орудує ножем, відділяючи грудинку від крижів, але бідака не отримає ні шматочка цього м’яса. У нього немає іншої мети в житті, окрім як вправно поділити смажене курча. Господар, який розуміє, що мусить навчити раба цієї навички, ще більше вартий співчуття, ніж раб, у котрого немає вибору.