Управитель маєтку, вочевидь, був найважливішою людиною для господаря. Поганий управитель — це лейтмотив усієї давньої літератури, зокрема й Біблії. Більшість великих землевласників принаймні частину року проводила за межами своїх маєтків, цілком покладаючись на управителів у справах одержання прибутку, що мав забезпечити власникам гідне дозвілля в місті. Саме тому в книжці наголошується, як важливо регулярно відвідувати сільський маєток. Відсутність господаря, як вважалося, породжувала недбальство, і в результаті за землею й господарськими будівлями не було належного догляду, а врожайність швидко знижувалася.
Раби обходилися дорого, тож кожен господар мав знайти рівновагу: з одного боку, дбати про них, а з іншого — примушувати рабів працювати і, до певної міри, мотивувати їх. Жорстоке поводження, безсумнівно, мало місце, але воно не було нормою, оскільки означало б завчасне зношування майна та шкоду для господарства. У сільських умовах поділ рабів на «їх» і «нас», за якого невелика група наглядачів отримувала матеріальне заохочення та надію на здобуття волі, ймовірно, працював досить добре, щоб підтримувати ефективне функціонування системи.
Стосовно сільського господарства в давні часи див.: Катон «Про землеробство». Про самодостатність як мету дивись: Варрон «Про сільське господарство», 1.16. Давні суперечки про те, довіряти обробіток землі рабам чи вільним орендаторам, можна знайти у праці Колумелли «Про сільське господарство», 1.7. Стосовно артільної праці див. Пліній Старший «Природнича історія», 18.4. Оповідка про хлів, який от-от мав розвалитися й був нагадуванням про старість, міститься в листах Сенеки, 12, як і історія про товариша дитячих ігор. Відомості про пастухів містяться в праці Варрона «Про сільське господарство», 2.10. Управителів описано у Варрона («Про сільське господарство», 1.17) і Колумелли («Про сільське господарство», 1.8). Катон у праці «Про землеробство», 5, перелічує обов’язки управителя. Інформацію про дружину управителя можна знайти у Колумелли («Про сільське господарство, 12.3). Проблеми, які створює поганий управитель, описано у промові Цицерона «Проти Верреса», 2.3.50. Розповідь про викрадену піратами жінку, яка зазнала насильства і була знайдена рабовласником під час огляду маєтку, можна прочитати в романі Ахілла Татія «Левкіппа та Клітофонт», 5.17. Про ставлення Катона до рабів можна дізнатися з праці Плутарха «Життя Катона Старшого», 4.4, 5.2 і 21.1.
Нещодавно я бачив цікавий сон. Мені наснилося, що я заходжу до невеликої комірчини, де сплять мої раби, вибираю дівчину-германку і кохаюся з нею. Я був стурбований, адже це могло означати, що я й сам стану рабом, раз у сні я з ними водився. Або й гірше — що мої нащадки закінчать життя рабами. Стривожений такими думками, я пішов до тлумача сновидінь на ім’я Артимідор, який жив у місті.
— Не хвилюйтесь, — заспокоїв він мене. — Кохатися уві сні з рабом чи рабинею — добрий знак. Це означає, що сновидець отримає задоволення від свого майна.
Ну звісно! Коли він мені пояснив, я зрозумів значення свого сну. Я завжди намагався бути скромним і помірним, коли йшлося про використання переваг мого високого соціального становища для отримання задоволень, та, очевидно, боги велять мені розслабитись і дозволити собі насолоду. До речі, дивно, наскільки частими бувають подібні сни із сексуальним підтекстом; вони сняться не тільки рабовласникам, а, як виявилось, і самим рабам. Артимідор сказав мені, що знає раба, котрий бачив уві сні свій пеніс, який пестить і збуджує рука його господаря. Той раб звернувся до тлумача снів у надії почути, що він і насправді задовольнятиме свого господаря в такий спосіб. На жаль, для раба в тому випадку сновидіння не віщувало нічого доброго, навіть більше: той сон фактично означав, що раба прив’яжуть до колони та добряче відлупцюють батогом.
Великий імператор-філософ Марк Аврелій пишався тим, що йому належали двоє вродливих рабів, але так і не скористався ними. Проте ми були б надто суворими, якби чекали, що більшість рабовласників виявлятимуть такий самоконтроль. Для господаря абсолютно нормально отримувати сексуальне задоволення від своїх молодих рабів. Я маю юнака, котрий нині є моїм фаворитом. Йому чотирнадцять років, і він завжди готовий та щасливий зробити те, чого хоче його господар. Зрештою, хіба може бути соромно виконувати бажання твого господаря? Це цілком природно! Як я вже казав, якщо ви хочете купити собі хлопчика для любощів, скористайтеся моєю порадою: підіть до Септи Юлія та спитайте у тамтешніх торговців, чи немає в них молоденьких єгиптян. Єгипетські хлопчики добре пасують для таких справ: вони мають світлу шкіру, ясні очі, низьке чоло, вузький ніс, довге розпущене волосся та яскраво-червоні губи. Коли ж ви потребуєте молодих рабинь, можна звернути увагу на світлокосих батавіанок. [25] Батави ( лат . Batavi) — давньогерманське плем’я, що мешкало в гирлі Рейну, у римській провінції Белгіка. У 12 р. до н. е. батави були підкорені римлянами.
Проте, хай би яке бажання ви мали, будьте обережні, затято торгуйтесь і не дозволяйте пристрасті затьмарити ваш розум. Інколи чоловіки середнього віку, здавалося б, здатні розбиратися в людях і тверезо мислити, поводяться як цілковиті бовдури: розкидаються грішми і дозволяють себе обдурити.
Читать дальше
Конец ознакомительного отрывка
Купить книгу