Collective work - Книга громадянина

4) прийомом якісного формування політичної еліти суспільства;

Вибори являють собою засіб селекції (відбору) політичних керівників, партій, дають можливість громадянам довіряти управління державою особам, яких вони вважають достойними здійснювати керівні функції та владні повноваження, програми яких найбільш їм підходять.

5) засобом формування і вираження суспільної думки.

Вибори є барометром політичного життя. Результати виборів дають об’єктивну оцінку міри їх впливу, показують настрій (погляди) виборців, тенденції політичного життя.

Референдум – це голосування громадян всієї держави (загальнодержавний референдум) або певної частини її громадян (місцевий референдум) з метою вирішення найважливіших питань державного і суспільного життя.

Референдум і вибори мають загальний метод здійснення – голосування, але розрізняються по своєму предмету. Вибори проводяться для визначення особи, яка з точки зору більшості виборців найдостойніша займати виборну посаду. Завдання референдуму – вирішення важливих питань, не пов’язаних з наданням юридичної сили мандатам якихось осіб.

Конституційним називається референдум, у результаті якого змінюється, приймається або відхиляється Конституція. Якщо ж ці питання вирішуються по відношенню до звичайного закону, то референдум називається законодавчим.

У відповідності зі ст. 73 Конституції України обов’язковим є всеукраїнський референдум при вирішенні питань щодо зміни території України.

Право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації. Розвинута система громадських об’єднань – невід’ємний елемент громадянського суспільства. З їх допомогою люди можуть спільно вирішувати загальні проблеми, задовольняти та захищати свої потреби й інтереси. Громадські об’єднання не залежать від держави, вони здатні впливати на державні інститути і водночас захищати суспільство від не-обґрунтованого втручання держави в громадське життя. Конституційне право на свободу об’єднання є юридичною основою створення й діяльності політичних партій, професійних спілок та інших громадських організацій. Названі конституційні положення конкретизуються в Законі України від 22 березня 2012 р. «Про громадські об’єднання», який регламентує зміст права об’єднання, його основні державні гарантії, порядок їх створення, діяльності, реорганізації та ліквідації. Громадське об’єднання – це добровільне об’єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів. Політична партія – це особливе добровільне об’єднання громадян – прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Економічні права і свободи людини і громадянина – це право брати участь в економічних, насамперед майнових, відносинах. Конституція України закріплює наступні економічні права і свободи людини і громадянина:

1) Право власності. Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об’єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Це означає, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Власність, набута законним шляхом, охороняється законом. А у випадках порушення права власності діють механізми її захисту, що передбачені різними галузями права (цивільним, кримінальним тощо). Заходи, за допомогою яких цивільне право забезпечує захист відносин власності, за своєю юридичною природою є неоднорідними і поділяються на кілька груп:

1) речово-правові:

а) основні речово-правові засоби (віндикаційний позов, негаторний позов);

б) допоміжні речово-правові засоби (позов про визнання права власності, позов про виключення майна з опису);

2) зобов’язально-правові:

а) засоби захисту права власності в договірних відносинах (відшкодування збитків, завданих власнику невиконанням або неналежним виконанням договору; повернення речей, наданих у користування за договором);