Юрій Баулін - Звільнення від кримінальної відповідальності

У вітчизняній кримінально-правовій літературі висловлюються різноманітні думки з приводу розуміння правової природи та сутності звільнення від кримінальної відповідальності.

Дослідники правової природи звільнення від кримінальної відповідальності відносять його до форм реалізації кримінальної відповідальності [78] Див.: Песлякас В. Ч. Уголовная ответственность и освобождение от нее. Учебное пособие, — Минск, 1988 — С. 20–21; Курс Российского уголовного права. Общая часть / Под ред. В. Н. Кудрявцева, А. В. Наумова… — С. 637. , вважають звільнення від кримінальної відповідальності диференціюючим відповідальність інститутом кримінального права [79] Див: Лесниевски-Костарева Т. А. Цит. праця, — С. 179. ; радикальним засобом диференціації кримінальної відповідальності [80] Кругликов Л. Л., Васильевский А. В. Дифференциация ответственности в уголовном праве, — СПб., 2003. — С. 150. , юридичним фактом, що припиняє кримінальне правовідношення, який звільняє особу від несприятливих правових наслідків [81] Иванин В. Ю. Освобождение от уголовной ответственности по нормам Особенной части уголовного закона и его применение органами внутренних дел: Автореф. дис… к.ю.н. — М., 1992. — С. 12. тощо.

Оцінюючи ці підходи, не можна не замітити, що висновок про те, що звільнення від кримінальної відповідальності є однією з форм її реалізації, є по суті суперечливим. Якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності (а таке звільнення можливе лише до набрання законної сили обвинувальним вироком суду) і реальна кримінальна відповідальність починається (реалізується) саме з цього моменту, то незрозуміло, як звільнення від такої відповідальності можна віднести до форм її реалізації. У такому разі треба або вважати таку реалізацію з більш раннього періоду (наприклад, як інколи вважають, з дня вчинення злочину, порушення кримінальної справи чи притягнення до кримінальної відповідальності), або визнати, що звільнення особи від кримінальної відповідальності ще не є ні формою, ні стадією реалізації кримінальної відповідальності.

Навряд чи можна погодитися і з тим, що звільнення від кримінальної відповідальності є інститутом (засобом) диференціації кримінальної відповідальності. Перш за все, суб’єктом такої диференціації виступає законодавець. Саме він в нормах, що закріплені в КК, диференціює ще заздалегідь, до вчинення злочину, потенційну кримінальну відповідальність щодо різних категорій злочинів і злочинців. Звільнення ж від кримінальної відповідальності — це прерогатива суду, який не тільки не застосовує той масштаб диференціації потенційної кримінальної відповідальності, який заклав законодавець, а, навпаки, взагалі відмовляється від покладення на цю особу тих обмежень її прав і свобод, які передбачив законодавець за вчинений нею злочин.

Таким чином, суд не диференціює кримінальну відповдальність щодо даної особи, а на підставі закону індивідуалізує підхід до визначення долі особи, яка вчинила злочин, а саме: звільняє її від кримінальної відповідальності.

Останнім часом висловлена така точка зору, що норми КК, які передбачають звільнення від кримінальної відповідальності, слід віднести до «компромісних» [82] Див.: Аликперов X. Д. Преступность и компромисс. — Баку: Элм, 1992, — 196 с. . Така точка зору отримала підтримку і серед інших вчених [83] Див.: Келина С. Г. Освобождение от уголовной ответственности как правовое последствие совершения преступления. — М., 1994, — С. 68; Усатий Г. О. Кримінально-правовий компроміс. — К.: Атіка, 2001. — С. 33. . З іншого боку, широко застосовується до цих явищ і поняття «альтернатив кримінальному переслідуванню». Розгорнутий аналіз поняття «альтернатив кримінальному переслідуванню» з позиції зарубіжних та вітчизняних кримінально-правових традицій було здійснено Л. В. Головком, який зокрема, в першу чергу до альтернативних механізмів вирішення кримінально-правових конфліктів відніс звільнення від кримінальної відповідальності [84] Головко Л. В. Альтернативы уголовному преследованию в современном праве… — С. 251–253. .

Нарешті, таке звільнення, як зазначалося, називають правоприняючим юридичним фактом [85] Хабаров А. В. Юридические факты в уголовном праве // Ученые записки: Сборник научных трудов Института государства и права. Выпуск 6. — Тюмень: Изд-во Тюменского гос. Ун-та, 2003 — С. 63. . З таким підходом можна погодитися, але він стосується розгляду правовідносин, що виникають у випадках звільнення особи від кримінальної відповідальності, про які йтиме мова у наступному підрозділі.