В. Білоконев - Застосування законодавства про погашення і зняття судимості (судова практика)

На наш погляд, апеляційний суд при новому розгляді повинен розглянути питання про призначення П. покарання за ч. 5 ст. 185 КК, після цього призначити покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК, а потім в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зарахувати покарання, відбуте повністю або частково за злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК.

Між тим, якщо до засудженого при призначенні покарання були застосовані правила, передбачені ч. 3 ст. 72 КК, тобто коли зокрема, штраф складанню з іншими видами покарань не підлягає і ці покарання виконуються самостійно, то строк погашення судимості повинен обчислюватися окремо за кожний злочин після фактичного його відбуття.

За сукупністю вироків покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин. Остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Як ми вже раніше відзначали, теорія кримінального права і судова практика по цьому питанню мають єдину думку про те, що строки погашення судимості в таких випадах повинні обчислюватися з дня відбуття остаточно призначеного покарання за сукупністю злочинів або вироків [378]. «Самі ж строки погашення судимості визначаються за кожний злочин, який входить у сукупність вироків, окремо за правилами п.п. 6–9 ст. 89 КК. Їх сплив здійснюється також окремо за кожний сукупності вироків. Строки погашення судимості спливають паралельно, однак закінчуються вони самостійно, незалежно один від одного (можливо і разом, якщо злочини, вчинені особою, належать до однієї класифікаційної категорії). Із закінченням спливу того чи іншого строку судимості за вироками погашаються, якщо особа не вчинить знову нового злочину» [379].

1) В судовій практиці трапляються випадки, коли особа, відбуваючи більш м’яке покарання, на підставі ст. 82 КК, вчиняє новий злочин і останній призначається покарання на підставі ст. ст. 71 і 72 КК. Виникає питання, який вид покарання необхідно враховувати, після відбуття остаточного покарання за сукупністю вироків, при обчислюванні строків погашення судимості, окремо за кожен злочин, той який був призначений попереднім вироком за вчинення цього злочину чи той більш м’який вид покарання, який був замінений засудженому на підставі ст. 82 КК?

Строки погашення судимості в таких випадках можуть значно відрізнятися один від одного, оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 82 КК, тільки позбавлення або обмеження волі можуть бути в таких випадках замінені судом на більш м’які види покарань. На наш погляд, в таких випадках необхідно враховувати вид покарання, який був призначений засудженому за вироком суду, оскільки, як ми вже раніше відзначали, на строк погашення судимості за вчинений злочин, призначення більш м’якого покарання, ні яким чином не впливає і його тривалість залежить тільки від призначеного судом виду покарання. При цьому звертаємо увагу на те, що якби в таких випадках при обчисленні строків погашення судимості враховувався більш м’який вид покарання (наприклад: виправні роботи), то засудженому, який був осуджений за вчинення особливо тяжкого злочину до покарання у виді позбавлення волі, «необґрунтовано» зменшувалися строки погашення судимості, передбачені ст. 89 КК, з восьми років до одного року.

2) У судовій практиці виникало питання про правомірність застосуванні ст. 71 КК, коли винна особа вчиняла новий злочин до повного відбуття покарання, про те до моменту призначення покарання за новим вироком, покарання за попереднім вироком вже було повністю відбуте. На нашу думку, призначення покарання за сукупністю вироків в даному випадку не застосовується, оскільки відсутня невідбута частина покарання за попереднім вироком, яку необхідно приєднати повністю або частково.

Приклад:Вироком районного суду від 30.01.2006 р. С., раніше судимого 07.04.2004 р. за ч. 3 ст. 185 КК із застосуванням ст. 69 КК на 240 годин громадських робіт, було засуджено за ч. 5 ст. 185 КК на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків С. остаточно визначено покарання у виді 8 років 18 днів позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Верховний Суд України, змінюючи вирок суду, відзначив, що, не зважаючи на те, що засуджений вчинив новий злочин у період після постановлення вироку від 07.04.2004 р. і до повного відбуття останнім призначеного покарання, на час постановлення оскаржуваного вироку він фактично відбув призначене йому покарання у виді 240 годин громадських робіт, про що свідчить довідка кримінально-виконавчої інспекції. Тому призначаючи С. покарання за правилами ст. 71 КК, суд фактично засудив його до відбування вже відбутого ним покарання, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 2 КК [380].