В. Білоконев - Застосування законодавства про погашення і зняття судимості (судова практика)

Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 р. / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. — К.: Каннон, 2001. — С. 212.

Бандурка А.М., Денисова Т.А., Трубников В.М. Общая теория социальной адаптации освобожденных от отбывания наказания (правовой и социально-психологический анализ уголовно-исполнительной политики по реабилитации осужденных). Харьков-Запорожье: НУВД, ЗГУ, 2002. — С. 142.

Рішення Верховного Суду України. — 2010. — № 1. — С. 105–106.

Голіна В.В. Судимість: Монографія. — Харків: “Харків юридичний”, 2006. — С. 282–283.

Постанова Пленуму Верховного Суду України № 16 від 26.12.2003 р. “Про застосування судами законодавства про погашення і зняття судимості // Вісник Верховного Суду України. — 2004. — № 2. — С.11.

Голіна В.В. Судимість: Монографія. — Харків: “Харків юридичний”, 2006. — С. 295–298.

Постанова Пленуму Верховного Суду України № 16 від 26.12.2003 р. “Про застосування судами законодавства про погашення і зняття судимості // Вісник Верховного Суду України. — 2004. — № 2. — С. 10.

Голіна В.В. Судимість: Монографія. — Харків: “Харків юридичний”, 2006. — С. 302–303.

www. nau. kieu. ua № 5-312к08, 21.02.2008, Ухвала, Верховний Суд України.

www. nau. kieu. ua № 5-671к09, 31.03.2009, Ухвала, Верховний Суд України.

Голіна В.В. Судимість: Монографія. — Харків: “Харків юридичний”, 2006. — С. 305.

При складанні попереднього плану цього посібника, автор спочатку не включив цей «розділ» до нього, оскільки помилково вважав, що, оскільки пройшло 9 років з моменту, коли КК 2001 р. набрав чинності, то це чисто «теоретичне» питання, яке не має прямого відношення до судової практики, а тому буде не цікавим, насамперед для суддів.

Ми розглянемо найбільш складні питання застосування «Прикінцевих та перехідних положень» КК які зустрічаються в судовій практиці при погашенні судимості і на які, як правило, судді не звертають уваги. Більш докладно ці питання розглянуті В.В. Голіна (Див. Голіна В.В. Судимість: Монографія. — Харків: “Харків юридичний”, 2006. — С. 229–257).

До речі, при бесідах з молодими суддями, на питання чи є у них у робочому кабінеті Кримінальний кодекс України 1960 р., деякі відповідають запитанням, а навіщо він мені потрібен?

Голіна В.В. Судимість: Монографія. — Харків: “Харків юридичний”, 2006. — С. 230–231.

Пономаренко Ю.А. Підстави зворотної дії кримінального закону в часі / Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення: Матер. Між нар. наук-практ. конф. [Харків] 25–26 жовтня 2001 р. — К — Х: Юрінком інтер, 2002. — С. 48; Пономаренко Ю.А. Чинність і дія кримінального закону у часі: Монографія. — К.: Атака, 2005. — С. 188.

Голіна В.В. Судимість: Монографія. — Харків: “Харків юридичний”, 2006. — С. 233.

На наш погляд, не можна визнати правильною позицію тих суддів, які у вироках вказують, що такі особи «не судимі в силу ст. 88 КК», оскільки їх правове становище нічим не відрізняється від тих осіб, які раніше не були осудженні судом. Крім того, звертаємо увагу суддів на те, що вони вважаються несудимими не з дня перегляду справ щодо осіб, які були засуджені на підставі КК 1960 р. або з дня набрання чинності новим Кодексом, а з дня винесення обвинувального вироку.

www. nau. kieu. ua № 5-3127к08, 28.10.2008, Ухвала, Верховний Суд України.

Голіна В.В. Судимість: Монографія. — Харків: “Харків юридичний”, 2006. — С. 244.

Голіна В.В. Судимість: Монографія. — Харків: “Харків юридичний”, 2006. — С. 244.

Сборник постановлений Пленума и определений Судебной коллегии по уголовным делам Верховного Суда СССР (1959–1971 гг.). — М.: Юрид. лит., 1973. — С. 125–127.

На погляд деяких вчених, положення ст. 6 КК РРФСР (ст. 6 КК 1960 р. — В.Б.) про зворотну дію кримінального закону в часі не поширюється на деякі норми Загальної частини КК (подовжування строків давності та строків погашення судимості) і зміна останніх може погіршити стан винного, якщо злочин, який той вчинив, не був своєчасно розкритим (Див.: Дурманов Н.Д. Советский уголовный закон. — М.: МГУ, 1967. — С. 280–281).

Рішення Верховного Суду України. — 2010. — № 1. — С. 105–106.