Архів Михайлівського райсуду Запорізької області. — 2010. — крим. справа № 1–5.
www. nau. kieu. ua № 5-438км08, 26.02.2008, Ухвала, Верховний Суд України.
www. nau. kieu. ua № 5-3723км07, 14.02.2008, Ухвала, Верховний Суд України.
Рішення Верховного Суду України. — 2005. — № 1. — С. 92–93.
Між тим, слід визнати, що визначення часу вчинення триваючого злочину (його початок та закінчення) визиває в судовій практиці певні труднощі (Див.: Зінченко І.О., Тютюгін В.І. Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання: Монографія / За заг. ред. проф. Тютюгіна В.І. — Харків: “Фінн”, 2008. — С. 38).
Спиркин А.Г. Основы философии. — М.: Политиздат, 1988. — С. 231.
Введение в философию: Учебник для вузов. В 2 ч. Ч. 2. — М.: Политиздат, 1989. — С. 122.
Такі випадки можливі в тих ситуаціях, коли строки на подачу апеляційної та касаційної скарги на таку постанову суду про не правомірне звільнення особи від покарання, пропущені, а перегляд судового рішення в порядку виключного провадження через неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону з метою погіршити становище засудженого, не допускається на підставі ч. 2 ст. 400-4 КПК.
До речі, таких випадків під час дії ст. 45 КК 1960 р. (умовне засудження) не могло бути, оскільки процесуальна форма — автоматичнезвільнення особи від покарання, в результаті помилки про «вдале» закінчення іспитового строку, ніяким чином не могло вплинути, на зміст (кримінально-правові наслідки судимості) для винної особи.
Навроцький В.О. Про співвідношення положень кримінального та кримінально-процесуального законодавства, які регламентують підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності // Альманах кримінального права: збірник статей. Вип. 1. — К.: Правова єдність, 2009. — С. 391.
Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 2004. — № 12. — С. 266.
Вісник Верховного Суду України. — 2001. — № 5. — С. 13–14.
Судова практика у кримінальних справах // Кримінальне судочинство. — 2006. — № 1–2. — С. 140.
Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 2004. — № 12. — С. 268.
Архів Шевченківсього райсуду м. Запоріжжя. — 2008. — крим. справа № 1-65.
www. nau. kieu. ua № 5-3261км09, 10.11.2009, Ухвала, Верховний Суд України.
Така точка зору існує як у теорії кримінального права, так і в судовій практиці. Зокрема, В.І. Тютюгін відзначає, що «якщо санкція є не тільки альтернативною, а й одночасно кумулятивною, то, перш ніж призначати основне покарання в поєднанні з додатковим, суд повинен вирішити питання про те, з яким з альтернативно передбачених у санкції основних видів покарань закон допускає поєднання додаткового покарання. При вирішенні цього питання необхідно врахувати такі особливості побудови (конструкції) таких санкцій… У тексті інших санкцій перед додатковим покаранням або не ставиться кома і, отже, воно може приєднуватися тільки до того основного, услід за яким розташоване в санкції..» (Див.: Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, С.Б. Гаврик та ін..; За заг. ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. — К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. — С. 224–225). Верховний Суд України по одній із кримінальних справ зазначив, що «за змістом санкції ч. 1 ст. 366 КК, якою передбачено два види основного покарання — штраф та обмеження волі, додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, застосовується тільки у разі призначення основного покарання у виді обмеження волі» (Див.: www. nau. kieu. ua № 5-3208км09, 06.10.2009, Ухвала, Верховний Суд України).
Ковітіді О.Ф. Правові наслідки звільнення від покарання та його відбування за хворобою: деякі проблеми законодавчої регламентації // Вісник Верховного Суду України. — 2006. — № 12. — С. 37–38.
www. nau. kieu. ua № 5-3346км07, 13.09.2007, Ухвала, Верховний Суд України.
www. nau. kieu. ua № 5-1439км07, 17.05.2007, Ухвала, Верховний Суд України.
Практика прокурорского надзора при рассмотрении судами уголовных дел: Сборник документов. — М.: Юрид. лит., 1987. — С. 159–160.
Читать дальше