В. Білоконев - Застосування законодавства про погашення і зняття судимості (судова практика)

Приклад четвертий:Вироком місцевого суду від 09.06.2008 р. К., не судимого в силу ст. 89 КК, було засуджено за ч. 3 ст. 185 КК на 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК його було звільнено від відбування покарання. У касаційному поданні прокурор просив вирок скасувати, оскільки суд необґрунтовано застосував до К. ст. 75 КК, який має судимість. Із матеріалів справи вбачається, що К. був засуджений вироком від 05.03.1998 р. за ч. 3 ст. 101 КК 1960 р. до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, а 03.08.2001 р. був умовно-достроково звільнений з випробувальним терміном на 1 рік 2 місяці 15 днів., а новий злочин він вчинив 03.12.2007 р. Верховний Суд України, відмовляючи прокурору у задоволенні касаційного подання, відзначив, що відповідно до п. 11 Прикінцевих та перехідних положень КК 2001 р. правила, встановлені КК 1960 р. щодо погашення і зняття судимості поширюються на осіб, які вчинили злочин до набрання чинності цим Кодексом, за винятком випадків, якщо цим Кодексом пом’якшується кримінальна відповідальність зазначених осіб. Оскільки згідно з КК 2001 р. кримінальна відповідальність за вчинений К. злочин, за який він був засуджений у 1998 р., пом’якшується, до нього необхідно застосувати правила про погашення судимості, встановлені КК 2001 р.Згідно з ч. 3 ст. 90 КК якщо особу було достроково звільнено від відбування покарання, то строк погашення судимості обчислюється з дня дострокового звільнення її від відбування покарання. У випадку К. такий строк відповідно до п. 8 ст. 89 КК з урахуванням положень ст. 12 КК становить шість років [418].

І в цьому прикладі ми не можемо погодитися з рішенням Верховного Суду України про те, що норми КК 2001 р. є більш сприятливими для засудженого К. у порівнянні з нормами КК 1960 р.

Проаналізуємо більш детально обчислення строків погашення судимості для цього прикладу за КК 1960 р. та за КК 2001 р.

Спочатку за правилами, передбаченими КК 1960 р.

Громадянин К. 05.03.1998 р. був засуджений за ч. 3 ст. 101 КК 1960 р. до 5 років позбавлення волі, 03.08.2001 р. він був звільнений від відбування покарання умовно-достроково з випробувальним терміном на 1 рік 2 місяці 15 днів. Він вважається таким, що не має судимості, оскільки протягом 5 років з моменту звільнення від відбування покарання, тобто до 03.08.2006 р. (03.08.2001 р. + 5 років), не вчинив новий злочин (п. 6 ч. 1 ст. 55 КК 1960 р.). Засуджений К. вчинив новий злочин тільки 03.12.2007 р., тобто через 1 рік 4 місяці (03.12.2007 р. — 03.08.2006 р.), коли у нього була погашена судимість.

Тепер за правилами, передбаченими КК 2001 р.

Громадянин К. 05.03.1998 р. був засуджений за ч. 2 ст. 121 КК 2001 р. до 5 років позбавлення волі, 03.08.2001 р. він був звільнений від відбування покарання умовно-достроково з випробувальним терміном на 1 рік 2 місяці 15 днів. Він вважається таким, що не має судимості, оскільки протягом 6 років з моменту звільнення від відбування покарання, тобто до 03.08.2007 р. (03.08.2001 р. + 6 років), не вчинив новий злочин (п. 8 ч. 1 ст. 89 КК 2001 р.). Засуджений К. вчинив новий злочин тільки 03.12.2007 р., тобто через 4 місяці (03.12.2007 р. — 03.08.2007 р.), коли у нього була погашена судимість.

Порівняльний аналіз статей КК 1960 р. та КК 2001 р. в цій конкретній кримінальній справі, свідчить про те, що норми КК 1960 р. є більш сприятливими для засудженого К [419].

І останнє. Аналіз п. 11 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень здавалось би повинен підтвердити точку зору С.Д. Шапченко про те, що «у випадку, коли особи, визнані особливо небезпечними рецидивістами, на момент набрання чинності КК 2001 р. уже відбули призначене їм покарання, погашення судимості за вчинений ними злочин відбувається на загальних підставах. На таких осіб можуть поширюватись правила погашення судимості, передбачені як ст. 55 КК 1960 р., так і ст. ст. 89, 90 КК 2001 р., а не лише ст. ст. 89, 90 КК 2001 р., як сказано в п. 9 розділу ІІ…» [420].

Між тим, з нашої точки зору, положення п. 9 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень про те, що погашення судимості у цих осіб здійснюється за правилами, передбаченими статтями 89 і 90 КК 2001 р, є правильним, оскільки не при жодних умовах застосування ст. 55 КК 1960 р. в порівнянні з КК 2001 р., може бути більш сприятливими при обчислюванні строків погашення судимості. Згідно п. 8 ч. 1 ст. 55 КК 1960 р. строк погашення судимості для таких осіб спливає протягом 8 років з дня відбуття покарання. Самий не сприятливий строк спливу погашення судимості на підставі КК 2001 р. також дорівнюється 8 рокам (п. 9 ч. 1 ст. 89 КК), але, якщо в останньому випадку, щоб судимість була погашена, достатньо особі не вчинити нового злочину, то згідно вимог п. 8 ч. 1 ст. 55 КК 1960 р., в таких випадках, крім не вчинення нового злочину, необхідно встановити, що засуджений виправився і немає потреби вважати його таким, що має судимість. Крім того, якщо в першому випадку, погашення судимості не потребує посвідчення спеціальним рішення суду, то в останньому випадку, судимість у таких осіб може бути знята тільки рішенням суду.