1б) Судді застосовують правила призначення покарання за сукупністю вироків (ст. 71 КК) між другим та третім вироками, замість призначення покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК.
Приклад:Вироком районного суду від 20.05.2009 р. Ф., раніше судимого: а) 08.07.2008 р. за вчинення декількох злочинів на 5 років 6 місяців позбавлення волі; б) 17.12.2008 р. за вчинення ряду злочинів на підставі ст. 71 КК на 5 років 7 місяців позбавлення волі, — було засуджено за ч. 2 ст. 309 КК на 3 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 263 КК на 1 рік позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК частково приєднано покарання за вироком від 17.12.2008 р. і остаточно визначено покарання у виді 5 років 8 місяців позбавлення волі. Із матеріалів справи вбачається, що Ф. вчинив злочини, передбачені ч. 2 ст. 309 та ч. 2 ст. 263 КК, 20.07.2008 р. [229] Архів Розівського райсуду Запорізької області. — 2009. — справа № 1-34.
.
Типові помилки які допускають суди в ситуації № 2 (варіант № 2).
2а) Судді застосовують правила призначення покарання за сукупністю вироків (ст. 71 КК) між другим та третім вироками, а перший вирок постановляють виконувати самостійно (ситуація 2).
Приклад:Вироком суду від 07.07.2004 р. С., раніше судимий: а) 06.06.2001 р. на 3 роки позбавлення волі з відстрочкою на 1 рік 6 місяців; б) 11.07.2003 р. за ч.ч. 4, 5 ст. 185 КК та на підставі ст. ст. 70, 71 КК, на 7 років 6 місяців позбавлення волі, — було засуджено за ч. 2 ст. 185 КК на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК до призначеного покарання приєднано частково невідбуте покарання за вироком від 11.07.2003 р. і остаточно призначено покарання у виді 7 років 8 місяців позбавлення волі. Вирок від 06.06.2001 р. постановлено на підставі ч. 3 ст. 42 КК 1960 р. (ст. 70 ч. 4 КК) виконувати самостійно. Верховний Суд України, змінюючи цей вирок, відзначив, що суд, призначаючи С. відбувати покарання від 06.06.2001 р., самостійно, припустився помилки, оскільки це покарання вже було враховано при постановленні вироку від 11.07.2003 р. [230] Судова практика Верховного Суду України у кримінальних справах. — К.: Концерн “Ін Юре”, 2007. — С. 91–92.
.
3.2. Проблемні питання при призначенні покарання за сукупністю злочинів і вироків
1. У судовій практиці неодноразово виникало питання, за якими правилами необхідно призначати покарання (ч. 4 ст. 70 КК або ст. 71 КК) при засудженні особи за триваючий, продовжуваний злочин або злочин з альтернативними діями, який розпочався до і продовжувався після проголошення вироку, за яким особу було засуджено і вона не відбула покарання за вчинення іншого злочину? Слід визнати, що це питання дуже складне, оскільки об’єднує в собі декілька не вирішених теоретичних проблем, а тому потребує окремих системних досліджень.
По-перше, немає єдиної точки зору проте, коли наступає момент закінчення цих злочинів, а від цього залежить на підставі яких правил необхідно призначати покарання (за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків).
В теорії кримінального права триваючий або продовжуваний злочин відносять до одиночних злочинів. На Україні питання триваючих та продовжуваних злочинів найбільш всебічно і детально були дослідженні І.О. Зінченко, яка триваючий злочин визнала як вид простого (чи складного) одиночного злочину, який є суспільно небезпечним, протиправним умисним діянням, і характеризується безперервним здійсненням складу закінченого злочину за рахунок тривалого невиконання обов’язків, покладених на особу кримінальним законом (бездіяльність) або за рахунок тривалого порушення встановленої заборони (дія) [231] Зінченко І.О., Тютюгін В.І. Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання, с. 37.
, а продовжуваний злочин — як вид простого (чи складного) одиночного злочину, який є суспільно небезпечне, протиправне діяння, що складається з двох або більш юридично тотожних, не співпадаючих у часі діянь, які посягають на один об’єкт спричиняють єдиний злочинний наслідок (в матеріальних злочинах), об’єднані єдиним умислом і спільною метою [232] Там же, с. 46.
. Названі злочини відрізняються один від одного за характером вчинюваних дій. Триваючий злочин — це “безперервний злочин”, де особа вчиняє одну дію (бездіяльність), а продовжуваний злочин, навпаки, “перерваний злочин”. Тут мають місце два (або більше) тотожних діянь, відокремлених одне від одного проміжком часу [233] Там же, с. 48.
.
Читать дальше