Лідія Гулько - Науково-пізнавальні лекції, статті, відгуки

В’язь– письмо, яким писарі оформляли книги. В’яззю писали заголовки. Літери в’язі перепліталися між собою, створюючи дивовижні візерунки. Читати текст, написаний в’яззю, здатна спеціально підготовлена людина.

Давня українська книга красиво художньо оздоблена. До оздоб відносять орнаментальні прикраси та мініатюри.

Мініатюриприсутні не на всіх фоліантах. Зате інші елементи художнього оздоблення присутні практично на всіх книгах, створених до ХІХ ст. включно.

До орнаментальних прикрас відносимо:

Заставку.Так називається графічне декоративне чи сюжетно-декоративне зображення прямокутної форми на початку розділу чи підрозділу книги. Заставка передує текстові. Вона розміщена у верхній частині сторінки. Бувають заставки, що займають половину сторінки. Під деякими заставками можна прочитати назву фрагменту рукопису;

Кінцівку,яку розміщують в кінці розділу чи книги. Заставка скромніша ніж заставка;

Ініціал.Назва походить від латинського слова initium (початок). Ініціал – літера, яка більша текстової літери. Ініціал розмальований або орнаментований різними декоративними елементами, що починають текст книги чи розділу, рідше абзацу;

Декоративні прикраси на полях.Вони виступають у вигляді квітково-рослинних розеток.

Щодо мініатюр,або ілюстрацій,то назва походить від латинського minium (сурик) і miniatus (розмальований суриком). Виконували їх чорнилом, фарбами, іноді золотом. Мініатюра займала окремий аркуш чи сторінку, рідше була у тексті або на полях. Рукописи, оздоблені мініатюрами, росіяни називають «лицевыми».

Трапляються рукописи з пустими сторінками, з чорновими замальовками. Це свідчить про те, що оздоблюванням книги займалася навчена цій справі людина. Звичайно, після повного написання тексту.

Найдавніші кириличні рукописи наслідували візантійські. Ранній стиль в оформленні кириличних рукописів Х – ХІ ст. склався під безпосереднім впливом візантійської книжкової орнаментації. Проте в процесі творення він пристосувався до місцевих художніх смаків, уявлень та майстерності місцевих малярів, отримавши назву старовізантійського(Остромирова Євангелія). Цей стиль, що з’явився в Болгарії в Х ст., а на Русі пізніше на століття, характеризується зображенням рослин з переплетеними геометричними фігурами. У заставках та ініціалах бачимо зооморфні зображення птахів, тварин, людських облич та фігур. В ініціалах повторюється один невеликий симетричний елемент. Іноді застосовується плетінка. У часі цей стиль збігається з пануванням уставного письма.

У ХІІІ – ХIV ст. оформляли книги у тератологічному стилі. Для нього характерним є зображення фантастичних звірів, птахів і людей у неймовірних позах та перевитих складним переплетенням ременів чи гілок. В окремих рукописах того періоду надибуємо ініціали, що зображені за правилами «страхітливого» стилю. Зображення таких ініціалів буває такою мірою складним, що самої літери не видно. Контури промальовувалися червоною або голубою фарбою. Завдяки дослідженням стало відомо, що тератологічний стиль виник у Києві.

Орнамент ХV–XVI ст. умовно розпадається на балканський(сплетений із концентричних кіл чи прямокутників) і ново візантійський.Останній застосовували під час оздоблювання найцінніших книг. Йому притаманний рослинний орнамент на золотому тлі, оточений геометричною рамкою. В ініціалах стилізовані рослинні елементи заповнювали та підкреслювали геометричний контур літер.

З ХV ст. з’явився новий тип ініціалу в недорогих рукописах. Контур ініціалів заповнювали кіновар’ю. Сама ж буква прикрашалася декоративними рослинними відростками. Такі ініціали тонкі, простої конструкції, висотою 2–3 рядків тексту.

Орнамент ХVІ – ХVІІІ ст., що виник під впливом бароко, називають квітковим, або трав’яним стилем. Для нього характерне дивовижне поєднання реалістичного та фантастичного зображень рослин, тварин, людей. В окремих випадках спостерігаються спроби наслідувати західноєвропейські зразки (Пересопницька Євангелія).

Нові елементи в оформлення кириличної книги принесли стародруки. Особливість їх оформлення полягає в чорно-білому орнаменті на папері. Його отримували за допомогою дерев’яної дошки з різьбленим візерунком. Таку дошку називали дереворитом. На дошку наносили фарбу й видруковували прикрасу. При цьому виступаючі частини орнаменту залишали на папері чорний слід, а на місці вибраного дерева папір залишався без змін, тобто був білим. Таку техніку друку прийнято називати ксилографією.