Лідія Гулько - Науково-пізнавальні лекції, статті, відгуки

Більшість робіт, зібраних у одну книжку, написані в 2007–2016 роках. Вони заслухані членами Науково-методичної ради Музею книги і друкарства України ірекомендовані для читання перед аудиторією та публікації. У свою чергу ці роботи є результатом і продовження виставок, у організації та створенні яких я брала участь. Зокрема, з історії букваря, ювілейних дат Остромирової Євангелії, «Слова о полку Ігоревім». Мною підготовлено два Каталоги, а саме: видань та ілюстрацій творів Лесі Українки і Василя Симоненка, що зберігаються у фондах МКДУ, з передмовами до них. Я досліджувала історію створення першої друкарні на Півдні, в Миколаєві, та її продукцію. Додам ще проведення екскурсій експозицією Музею та читання лекцій у школах і бібліотеках (близько тисячі), виступи на конференціях і наукових семінарах, публікації в наукових журналах та ЗМІ. У видавництві Ірини Гудим (Миколаїв) побачили світ мої науково-популярні книжки: «Миколаївська гражданська друкарня» (2014) і «Таємничі знаки, або Біля витоків української писемності» (2015).

У цьому збірнику також дослідження робіт художників, що працювали й працюють над ілюструванням та оформленням книги.

Поважний вік і стан здоров’я схилили мене до думки зібрати творчий доробок і разом опублікувати. Ділюся знаннями з просвітницькою метою.

Приємного читання.

І. Вступ.

ІІ. 1. Створення книги:

– у стародавні й античні часи. Виготовлення дерев’яних і глиняних табличок, папірусу;

– аборигенами Америки;

– у часи Середньовіччя. Виготовлення пергамену;

– у часи Відродження. Мистецтво оправи книги. Виготовлення паперу;

– інструменти для писання та фарби.

2. Давня українська книга:

– до прийняття християнства;

– у Х ст. – першій пол. ХVІ ст.;

– з другої пол. ХVІ ст. до кінця ХVІІІ ст.

3. Типи кириличного письма.

4. Оздоблення давньої української книги.

5. Вплив рукописної книги на друковану.

ІІІ. Висновок.

Література.

У центрі нашої уваги перебуватиме книга – витвір людського генія і копіткої праці. Походження слова «книга» остаточно не встановлене. Можливо, його корені в співзвучному слові старокитайської мови, що в перекладі означає «сувій, згорток». У європейських і передньоазійських мовах термін «слово» має три значення: предмет, твір і частина твору. Але, зазвичай, слово «книга» тлумачать, виходячи зі сьогоднішніх реалій. А це зшиті в блок аркуші паперу та взяті в картонну чи м’яку обкладинку, красиво ілюстровану.

Книга пройшла шлях довжиною в сотні й тисячі років розвитку і врешті-решт набрали звичного для нас вигляду. Найдавніші книги мають вигляд наскальних малюнків, написів на стінах гробниць, храмів чи посуді. Пізніше творилися книги у вигляді глиняних табличок, папірусних сувоїв, написів на пальмових листках і бересті. Усі вони є живими книгами, в яких віддзеркалена історія людства, його досвід, заповіт прийдешнім поколінням.

Вже стародавні люди цікавилися навколишнім світом і мали потребу зафіксувати думку.

Писемність, однак, виникла на етапі розвитку людства, коли продуктивні сили і суспільні відносини досягли досить високого рівня. Він же, за висловом Ф. Енгельса, почався в добу плавлення залізної руди і перейшов у добу цивілізації. У результаті було винайдене буквене письма. Отже, письмо з’являється в період формування держави. Щоб зрозуміти і вивчити шлях розвитку тієї чи іншої писемності, треба знати історію народу, який її створив. Ось чому, досліджуючи книгу, створену в минулому, вдаватимемося до історичних фактів та подій.

У стародавні та античні часидля писання використовували дерево, глину, камінь (пісковик, туф, а з часів Августа – мармур). Писали на дубових, самшитових, липових дошках, які попередньо відбілювали гіпсом. На камінних брилах висікали урочисті надписи, епітафії, тексти, присвячені визначній історичній особі.

Письмовим матеріалом служив і метал. Щодо використання бронзи, то читаємо в одному джерелі: «Тит Ливий указывает, что договор, заключенный консулом Спурием Кассием в 493 г. до н. э. был зафиксован на бронзовой колонне, а Дионисий Галикарнасский упоминает о бронзовой стеле в храме Дианы на авентине с записью договора царя Сервия Тулия, заключенного с латинскими городами. «Законы двенадцати таблиц» были выгравированы на бронзовых досках.