Степан Наливайко - Таємниці розкриває санскрит

Ім'я Одісей має і форму Олісей , від якої утворене ім'я Уліс — латинська форма імені Одісей . Це засвідчує, що з іменем Уліс сталася та сама трансформація, що і з назвою Одіса—Оріса . Тобто ім'я Уліс мусило пройти стадію Одісей—Орісей , перш ніж прибрати остаточного вигляду.

Одісей та Уліс — різні видозміни одного й того самого імені, між якими існувала ще проміжна форма Оpiсей . А санскритське р часто-густо на грецькому та слов'янському грунті має л : санскр. шравас — гр. клеос — укр. слава , санскр. пур «місто» — гр. поліс — укр. піль (у назвах міст). Давні граматисти відзначають кілька особливостей мови, що нею розмовляли мешканці давньої Магадги, по сусідству з давньою Орісою. Від санскриту її відрізняє те, що на початку чи всередині слова вона вживала л замість р . Так, санскритське раджа — «цар» у магадгі звучить як ладжа, нара — «чоловік», як нале (DI, 29(L-R). Ці факти засвідчують спільні мовні переживання у грецькій, латинській, слов'янських та індійських мовах у якомусь віддаленому минулому. Слід також відзначити, що магадгі відноситься до так званих пракритів, мов простонародних, на відміну від санскриту, мови літературної. А саме в Північному Причорномор'ї відомий дослідник індоаріки О.Трубачов відзначає рясні сліди пракритизмів.

Характерно, що індійська Іла має різновид Іда , що засвідчує те саме мовне явище. Іншим синонімом індійської Іли є ім'я Ілавіла , яке й собі має форму Ідавіда . <150>

Про невипадковість усіх цих фактів свідчить і те, що між індійським та грецьким епосом простежуються деякі спільні особливості, відсутні в інших епосах. Тільки індійці та греки розвивали еротичну космологію (Кама та Ерос), причому ці божества нерозривно пов'язані з Шівою та Діонісом, а Шіву античні автори ототожнюють з Діонісом. Лише греки та індійці культивували тотожні епічні цикли з темами облоги міста, сховку викрадачів чужої дружини (Троя — Ланка), вимушеність багаторічних блукань (аргонавти, Одісей — пандави, Рама), повернення несправедливо одібраних групових династичних прав (пандави — нащадки Геракла). І Крішна, якого античні автори ототожнюють із Гераклом, і Одісей пов'язуються з мотивом посередництва між воюючими сторонами. Як перед початком війни в «Махабгараті» Крішна намагається примирити пандавів і кауравів, так і Одісей, разом із Менелаєм вирушає до Трої, аби залагодити суперечку миром і запобігти війні.

В «Іліаді» ахейці майже виключно русяві — Ахілл, Менелай, як і ахеянки, навіть Гера, дружина Зевса. Герої ж «Махабгарати» майже всі наділені очима кольору «синього лотоса», а очі Крішни порівнюються ще з квітками льону. Щодо цього відомий перекладач «Махабгарати» Борис Смирнов, сам вихідець із Чернігівщини, пише в одному з коментарів: «…очі Крішни порівнюються з квітками льону. Сьогодні в індійців переважає темна забарва райдужки, як і серед українців, проте й блакитні очі зустрічаються не так уже й рідко, наприклад, у Рабіндраната Тагора. Підкреслення кольору очей у національного героя, яким є Крішна, годі обминути увагою, воно не випадкове, а виражає певний ідеал національного типу. З історичної точки зору ця риса важлива для визначення національного походження культу Крішни, a отже, для питання про зв'язок прибульців до Індії, носіїв ведійської релігії, з блакитноокими народами. Про очі Шіви згадується рідше, але зображається він чорнооким, що є зайвим доказом його неарійського походження» (Смирнов, 566). Цікаве у зв'язку з цим і зауваження Патанджалі, знаменитого мовознавця II ст. до н. е., що істинному жерцеві-брахману личить мати каштанове волосся і сірі очі.

До цього слід додати, що в Індії льон не росте, а сині лотоси, як відзначають ботаніки, колись росли й на Дніпрі. Рабіндранат Тагор — бенгалець і з брахманської родини, а Оріса, Біхар до 1912 року входили до величезної британської провінції Бенгалія.

Таким чином, наведені факти спонукають до цікавих висновків: один із них той, що деякі події «Махабгарати» могли відбувалися на терені сучасної України, а участь у цих подіях могли брати предки сучасних українців. <151>

Ці дані засвідчують також топонімні, гідронімні й етнонімні паралелі України не лише з Північно-Західною Індією, що сьогодні поза сумнівом, а й із Східною Індією, тобто сучасними штатами Біхар, Оріса й Західна Бенгалія. Територію між Дніпром і Південним Бугом, прилеглу до Чорного моря, античні автори називають Сіндською Скіфією або Сіндикою. Одеса розташовується саме в цьому ареалі. Тому не дивина, якщо виявляється спорідненість назв Одеса й Одіса / Оріса , яку населяли одри-удри-одриси-удриси і які виявляють виняткову подібність з назвами слов'янських племен у цьому регіоні. Можливо навіть, що тут ми маємо й етногенетичну тотожність.