Степан Наливайко - Таємниці розкриває санскрит

Санскритське дгарма має пракритську (просторічну) форму мовою палі — дгамма (наприклад, буддійська писемна пам'ятка «Дгаммапада» по-санскритському — «Дгармапада»). Є певні підстави вважати, що слово дгамма відбилося в таких давньослов'янських іменах, як Домаслав, Домарад, Домажир , які відповідно можуть означати «Славний вірою», «Радість віри», «Гора/Опора віри».

Серед названих жіночих імен бачимо кілька, в яких безпосередньо фігурує компонент Кама , пов'язаний з давньоіндійським богом кохання або з терміном кама — Камаліла й Камасена . Ці імена можуть означати відповідно «Гра Ками» чи «Любовна гра» та «Сила Ками» чи «Сила кохання». А якщо сюди долучити богиню Камакші , ім'я якої теж виступає самостійним жіночим іменем, та Камешварі , що сходить до означення дружини Кубери-Камешвари, то матимемо чотири жіночі імені з компонентом Кама . Це ще більше покріплює імовірність того, що й ім'я боспорської цариці Камасарії, сіндянки, стає до цього ряду.

Серед названих жіночих іме є і два імені, цікавих у слов'янському плані — Камаліла й Анангаліла ; їх мають відповідно цариця, дружина царя Вікрамадітьї, та царівна, дочка царя Дгармагопи. Ріднить ці імена не тільки те, що перші компоненти в них пов'язані з богом кохання, але й спільним другим компонентом — ліла . У давній і середньовічній Індії були популярні присвячені богові Камі весняні святкування, насичені еротичними іграми, обрядами й піснями. Довкола Крішни, що чудово грав на сопілці, пастушки-гопі водили хороводи, що, відзначають дослідники, своєрідне відбиття ще <109> арійських весняних таецювально-еротичних ігор, присвячених Камі, Крішні, а в дравідійських народів Півдня Індії — Майону. У мовах індоарійської мовної сім'ї такі ігри називаються ліла , досл. «гра», «грання», «забава», «розвага», «дівоче ігрове зображування коханих» (СРС, 555). Слово ліла наявне в таких важливих і для сучасної Індії термінах, як крішналіла (або — расліла ) та рамаліла або рамліла. Крішналіла або расліла — хоровод та ігри на честь Крішни, містеріальна народна драма в народів Північної Індії, пов'язана з культом Крішни-Гопали, тотожного культам Івана Купали й Аполлона. Крішналіла-расліла складається з церемонії поклоніння богам, «чистого» танцю ( рас ) у стилі катхак і власне ігрової частини — ліли . Оповідачем тут виступає персонаж Свамі або Госаїн , ім'я якого означає «господар», а також «бог», «всевишній» (ХРС, І 483).

Такою ж своєрідною виставою, але вже з життя Рами, теж, як і Крішна, втілення сонячного бога Вішну, є рамліла . Це також народна драма Північної Індії, пов'язана з культом Рами, героя «Рамаяни». Якщо центром крішналіли вважається місто Матхура і околиці його — Вріндаван, де минули дитячі і юнацькі роки Крішни, то центром вистав рамліли вважається Варанасі, або Бенарес. Рамліла триває кілька тижнів, а завершується церемонією спалювання трьох опудал демонів, що символізує перемогу Рами над ворогами, особливо, над Раваном, що викрав Сіту, дружину Рами, уособлення Панни-Сонця.

Отже, слово ліла наявне в жіночих іменах і термінах, пов'язаних з богом кохання Камою, Крішною і Рамою — усі вони тією чи іншою мірою причетні до Вішну та його дружини Лакшмі. Крім того, близькі між собою функціонально й Кама з Крішною: недарма, як мовлять перекази, Кама після сутички з Шівою знову відродився до життя як син Крішни. А Вішну тотожний слов'янському Ладові, Ладо, тоді як Лакшмі тотожна слов'янській Ладі. Лада — богиня кохання і шлюбу, краси й сімейної злагоди, а син Лади — Лель, як сином Лакшмі вважається Кама. Лель-Полель, з яким перегукується індійське ліла , бог весни, молодості й кохання, з його весняним святом пов'язані обрядові ігри й дівочі хороводи. А ліла в індійців — хороводні ігри дівчат, присвячені коханню юного бога-пастуха Крішни-Гопали. Дівочі хороводи властиві й святові Йвана Купали.

Ім'я і функції Лакшмі, дружини Вішну, богині щастя, краси, багатства й сімейної злагоди, тотожні литовській та латиській Лайме, теж богині, ім'я якої і сьогодні поширене в латишів і литовців, як і Лакшмі в індійців — його, наприклад, має відома співачка Лайма Вайкуле. На слов'янському грунті індійській Лакшмі та латисько-литовській Лайме відповідає Лада, дружина Ладо. Польський історик <110> Стрийковський свідчить, що свято Ладові відзначалося з 25 травня до 25 червня, тобто воно збігалося зі святом Івана Купала. У латишів і литовців Лайме — богиня щастя і долі, вона допомагає дівчатам вибрати нареченого, потім веде молодих до вінця. А в латиських народних піснях пов'язується із сонцем (МНМ, ІІ 35), що має місце й на індійському грунті, оскільки Вішну — сонячне божество, а Лакшмі — його дружина. У наших весільних піснях слово ладо вживається щодо молодого чи молодої, у веснянках — це приспів. Густинський літопис пише, що Ладо — бог одруження й усілякого благополуччя, що йому підносять пожертви ті, хто прагне одруження і щасливого подружнього життя (Іларіон, 110–111).