Степан Наливайко - Таємниці розкриває санскрит

Ім'я Кама входить у географічні назви: Камагірі — «Гора Ками», Кам'яка — озеро й назва лісу, в якому деякий час перебували вигнанці-пандави, герої «Махабгарати». Цікаво відзначити, що в теперішніх українців побутує прізвище Пандай (на Закарпатті); античні автори на схід від Меотиди (Азовського моря) фіксують річку Панда; Панда також — урочище в Симеїзі (ІА, 259). Камакх'я — місце прощі на річці Девіка , на якій розташоване місто Мультан, а на Україні чимало річок типу Дівка, Дівуха, Дівич, Дівичка . З історичним індійським Мультаном, столицею Сінду, О.Трубачов співвідносить назву Мінтана — так у давнину називався Таманський півострів, де жили сінди (ІА, 256).

Компонент Кама або кама входить в імена та епітети богів: Камакші (або Камакх'я ), досл. «Камоока» — богиня, жіноча іпостась <107> Шіви; Камешвара — «Владика бажань/прагнень», епітет бога Кубери, охоронця земних багатств і півночі, приятеля і сусіди Шіви по горі Кайласі в Гімалаях, де обидва мешкали; Камарі — «Ворог Ками», Камадгвансін — «Нищитель Ками», епітети Шіви; Камапала , «Захисник прагнень/бажань» — епітет старшого брата Крішни на ім'я Баладева , яке відбите в українському антропоніміконі як прізвища Болудей та Білдей; Камаджіт — «Переможець Ками», епітет Сканди, сина Шіви, й самого Шіви; Камаватара , «Втілення/Аватара Ками» — ім'я Прадьюмни, сина Крішни (за деякими переказами, Шіва оживив Каму в подобі сина Крішни); Камапатні, Камакала — епітети Раті, дружини Ками; Камадгену, Камадухі, Камада — божественна корова, що сповнює всі бажання — вона належала мудрецеві-ріші на ім'я Васіштха (досл. «Найбагатший»), нащадки якого носили пасмо волосся на виголеній голові, тобто «оселедець».

Носіями імен з компонентом Кама були переважно представники соціальної верхівки, особливо царі, цариці, царівни, царевичі тощо. Це видно хоча б на «Океані сказань», творі кашмірського поета Сомадеви (ХІ ст.), частково перекладеного й українською мовою.

Цариці: Камаліла — дружина славнозвісного царя Вікрамадітьї, покровителя поетів і вчених; Маданадантра — дружина царя Вірабгуджі; Маданаманджарі; Маданавалі; Кандарпасена .

Царівни: Анангаліла — дочка царя Дгармагопи; Анангапрабга (інше ім'я — Анангараті ) — дочка царя Вірадеви; Маданасена — дочка царя Вірабгати; Маданалекха — дочка царя Вірасени; Маданарекха; Маданасундарі; Анангасена .

Гетери: Камасена, Маданамала .

Щодо гетер, то «Камасутра» мовить, що наділена вродою, лагідною вдачею та іншими чеснотами гетера, а особливо якщо вона знає 64 мистецтва, посідала високе місце в зібранні людей — її шанує цар і хвалять достойні люди, до неї прагнуть, її відвідують, у ній вбачають взірець. Ці 64 мистецтва передбачали вміння співати, малювати, грати на музичних інструментах (навіть у воді), чепуритися, грати в азартні ігри, ворожити, чаклувати, розмовляти різновидами умовної мови, виготовляти діадеми, гірлянди, запашні олійки, їстівні відвари, соки та збуджуючі напої. Вони мусили вміти багато чого, навіть розбиратися в різьбленні, столяруванні, металургії, будівельній справі, не кажучи вже про науку кохання — камашастру (Камасутра, 32).

У цьому переліку імен привертають увагу імена деяких царів, чоловіків цариць та батьків царівен: Вірабгуджа, Вірабгата, Вірасена, Вірадева . Ці чоловічі імена містять компонент Віра — «Герой», «Богатир», «Звитяжець» і відповідно означають «Геройськорукий», «Могутній воїн», «Богатирськосилий», «Бог геройства». Компонент віра <108> (сучасна форма — вір ) досить рясно відбитий і на українському грунті, як в етнонімі ( сівери ), в імені ( Севір ), так і в прізвищах, особливо запорозьких козаків ( Балвір, Бальвір, Балбир, Балбиренко тощо).

Цікаве тут іще одне чоловіче ім'я — Дгармагопа , що його мав цар, батько царівни Анангаліли. Воно складається з Дгарма + гопа , де дгарма , поняття, що разом з артхою і камою входить у тріваргу, яка визначає основні цінності в житті людини. Ім'я Дгармагопа означає «Захисник дгарми/віри/закону». Компонент гопа , що первісно означав «пастух» (досл. «захисник худоби», від го — «корова», «бик», «худоба» + па — «захисник», «охоронець»), згодом прибрав значення «воїн» і навіть «цар», «правитель». Слово гопа має синоніми гопта, гоптар, гоптрі, гопака, гопала, гопалака (СРС, 197), а вони, в свою чергу, мають свої українські паралелі. Прізвище Гопя засвідчене в козака Білоцерківського полку, у тих же запорозьких козаків особливо поширені прізвища Гупал, Гупало, Гупалов, Гупаленко , а назви Гупали, Гупалівщина, Гопло засвідчені в Україні й Польщі. Сучасні українці знають також прізвища Хопта і Гоптар .