Степан Наливайко - Таємниці розкриває санскрит

Отже, маємо певні паралелі. Імена з основою на Дарбг - стосуються представників жрецького стану, а слова Нестора про благочестивих уктріан теж, безперечно, стосуються жрецького стану. Показово, що первісно приставка кей при іменах бактрійських царів (Кей Ковус, Кей Хосров, Кей Усан тощо) також означала «жрець», і лише потім цей термін став сприйматися як означення царя, правителя. <47>

І на індійському грунті слово каві , з якого утворилося кей , означає жерця-кудесника, чародія або людину, наділену таємним знанням, а також поета й мудреця, хоча первісно означало жерця, творця ритуальних текстів. У сучасних індійських мовах слово каві зберегло значення «поет»: скажімо, Рабіндранат Тагор мав високий титул Махакаві — «Великий поет». Отож міфологізований образ каві, жерця-царя, сходить іще до періоду індоіранської єдності. Перський цар Дарій на знаменитій Бехістунській скелі заявляє, що саки (скіфи) були невірними й не шанували Ахурамазди. З чого випливає, що й причорноморські скіфи могли не поклонятися Ахурамазді і що саме через релігійні чвари вони свого часу мусили вирушати до Північного Причорномор'я. Бо скіфи з'являються тут якраз тоді, коли в Ірані починає ширитися зороастризм, що його останній з Кеянідів — Кей Віштаспа (Кей Гістасп античних джерел) проголосив державною релігією Ірану, перед тим надавши притулок при своєму дворі Заратуштрі. І чи не прагнув перський цар Дарій, ревний прихильник Ахурамазди, отже, й зороастризму, покарати причорноморських скіфів за їхню неповагу до Ахурамазди й зороастризму, коли здійснював свій невдалий похід до берегів Дніпра? Якщо так, то це засвідчує: саме Північне Причорномор'я, особливо ареал сучасної України, було осередком первісних арійських культів та вірувань.

Привертає увагу ім'я Кунтібгоджа , в якому наявний компонент — бгоджа . Це ім'я царя, що був прийомним батьком Кунті, матері трьох із п'яти пандавів, серед них і Арджуна. Справжнім її батьком був цар Шура, теж із ядавів. Крішна через це має епітети Шаурі, Шаврі , досл. «Нащадок Шури», «Шурин», оскільки цар Шура доводився Крішні дідом. Шура віддав рідну доньку Кунті, що мала дівоче ім'я Прітха , на виховання бездітному цареві Кунтібгоджі з роду ядавів, ватажка племені кунтіїв у Бгоджі. Через це Прітха отримала друге своє ім'я — Кунті . Арджун, за дівочим прізвищем матері, має ім'я Партх , а в «Махабгараті» досить часті імена не по батькові, а по матері, що свідчить про пережитки матріархіту в епічний період історії. Подібне явище й досі побутує в селах історичної Волині.

Слід зазначити, що не тільки Кудин, а й інші болоховські міста виявляють дотичність до Крішни-Чорнобога, Баладеви-Білобога, ядавів, «Махабгарати» й інших, так би мовити, «індійських» реалій. Нагадаємо, про які саме болоховські міста йдеться: Губин, Кобудь, Кудин, Божеськ, Деревичі, Чернетин, Білобережжя і Дядьків. Про Кудин уже мовилося, а з інших міст тільки безпосередньо Крішни можуть стосуватися принаймні три з них — Губин, Чернетин, Кобудь.

Одним з епітетів Крішни є Гопа , що розкладається на Го + па , де го ( гу ) — «бик», «корова», «худоба», а па — «за<48>хисник», «охоронець». Тобто ім'я Гопа , яке має різновиди Гопала, Гопалак а, дослівно означає «Захисник биків/корів/худоби», тобто «Пастух». А оскільки го ще має значення земля, бо вона, як і корова, теж годувальниця, то термін гопа означає ще — «захисник/охоронець землі», тобто «цар». Показово, що Таммуз — бог-пастух за шумерськими міфологічними текстами, має епітет Гу — ба : він складається із тих самих компонентів і має те саме значення, що й індійське гопа . Тобто і Гопа і Гу — ба етимологічно тотожні (Смирнов, 234). Тому цілком можливо, що в назві болоховського міста Губин лежить саме цей епітет Крішни, що має і свій шумерський відповідник Гу — ба .

Щодо назви ще одного болоховського міста — Кобудь , то можна припустити, що вона пов'язана з різновидом епітета Гопа , розглянутого вище, — Гопаті . Тут так само два компоненти — Го + паті , де паті — розширена суфіксом форма па ; на слов'янському грунті санскритське паті (досл. «захищаючий», «боронячий») відповідає рос. батя та укр. батько . Є підстави гадати, що цей компонент у давніші часи міг прибирати форм — буд, — будій . Що видно хоча б на прикладі імені антського князя — Хільбудій (VI ст.), спорідненого з санскритським терміном на означення племінного ватажка — кулапаті (хінді — кульпаті ), досл. «батько/захисник/ватажок роду/племені» (СРС, 167). Цей важливий соціальний термін і в індійців з часом перетворився на популярне чоловіче ім'я, що побутує і досі. Цей же термін, як і ім'я Хільбудій , споріднений з іменем скіфського царя — Сколопіт . На нашу думку, такі сучасні українські прізвища як Кульбіда, Куйбіда також споріднені з санскритським кулапаті та хінді кульпаті . Принагідно зазначимо, що батька антського князя Хільбудія звали Самбат , а це спонукає згадати: на означення Києва деякі джерела, зокрема візантійські (Костянтин Багрянородний, Х ст.) подають назву Самбатас ; ім'я Самбат, Смбат і досі популярне, наприклад, у вірменів. Цікаво й те, що сина Крішни звали Самба , а це ім'я означає «Кий», і що з літописними ятвягами споріднені самби .