Зиґмунд Фройд - Тотем і табу

Ми розуміємо тепер, чому спогад про уявний епізод з шулікою Леонардо пов’язав зі своїм немовлячим віком. За цією фантазією ховається ремінісценція про годування матір’ю немовляти, прекрасну картину, яку він, так само як чимало інших художників, зображав у сюжеті Божої Матері з немовлям Ісусом. У будь-якому разі, не забуваймо – попри те, що ми ще не розуміємо значення цього факту, – як цю однаково важливу для обох статей ремінісценцію Леонардо переробив у пасивну гомосексуальну фантазію. Не займатимемо на разі питання про те, як пов’язана гомосексуальність зі смоктанням материнської груді, і тільки запам’ятаємо, що традиційно Леонардо приписували гомосексуальні емоції. Нам байдуже, чи обґрунтованими були звинувачення проти юного Леонардо – не реальні дії, а чуттєва природа особи вирішує, чи маємо ми вважати її гомосексуальною.

Нас цікавить також інша незрозуміла риса дитячої фантазії Леонардо. Ми пояснюємо його фантазію смоктанням материнської груді, однак мати замінена шулікою. Звідки взявся шуліка і як він сюди потрапив?

Одна зачіпка спадає на думку – настільки віддалена, що хочеться відразу її відхилити. У священних ієрогліфах давніх єгиптян мати справді зображується за допомогою символу шуліки [34] Horapollo. Hieroglyphica І.ІІ ( прим. авт. ). . Єгиптяни також шанували божество материнства з головою шуліки [35] Строго кажучи, йдеться про стерв’ятника. Див. мою передмову ( прим. пер. ). або з багатьма головами, з яких, принаймні, одна була головою шуліки [36] Roscher. Ausf. Lexikon der griechischen und růmischen Mythologie . Artikel «Mut». Bd 1894–1897; Lanzone. Dizionario di mitologia egizia . Torino, 1882 ( прим. авт. ). . Ім’я цієї богині вимовлялося «Мут»; у нас може виникнути питання, чи випадковою є співзвучність зі словом «Mutter» [мати]? Отже, шуліка справді має зв’язок з уявленням про матір, але як це може нам допомогти? Як припустити наявність таких знань у Леонардо, якщо прочитати ієрогліфи зумів тільки Франсуа Шампольйон [37] Hartleben Н. Champollion. Sein Leben und sein Werk. 1906 ( прим. авт. ). (1790–1832)?

Було б цікаво також дізнатися, як давні єгиптяни прийшли до вибору шуліки за символ материнства. Релігія і культура єгиптян була предметом наукового інтересу вже для греків і римлян, і задовго до того, як ми навчилися читати єгипетські письмена, нам були доступні поодинокі свідчення про давньоєгипетську культуру у збережених творах класичної давнини, які здебільшого належать таким поважним авторам, як Страбон, Плутарх, Амміан Марцеллін, а інші – невідомим і сумнівні за своїм походженням і часом написання, як «Ієрогліфіка» Гораполлона чи книга східної жрецької мудрості, що дійшла до нас під божественним ім’ям Гермеса Трисмегіcта. З цих джерел ми дізналися, що шуліка вважався символом материнства через переконання, що ці птахи бувають тільки жіночої статі [38] Über die androgynische Idee des Lebens // Jahrb. f. sexuelle Zwischenstufen. V. 1903. S. 732 ( прим. авт. ). . Природнича історія давнини знала протилежне обмеження: на думку єгиптян, у скарабеїв – жуків, шанованих ними як священних, були тільки самці [39] За свідченням Плутарха ( прим. авт. ). .

А як відбувалося запліднення шулік, якщо всі вони були тільки самицями? Вичерпне пояснення дає відповідне місце у Гораполлона [40] Horapollinis Niloj, Hieroglyphica . Ed. Conradus Leemans Amstelodami. 1835. . Певної миті ці птахи зупинялися у своєму польоті, відкривали свої піхви і їх запліднював вітер.

Несподівано ми прийшли до необхідності визнати ймовірним те, що не так давно мали відкинути як нісенітницю. Леонардо цілком міг знати про наукову казку, за якою єгиптяни зображали поняття материнства через шуліку. Він був пожадливим читачем, цікавився всіма областями літератури і знання. У «Codex Atlanticus» маємо список усіх книжок, які належали йому в той чи інший період, а також численні нотатки про інші книжки, які він позичав у друзів; за вибіркою, зробленою Ріхтером з документів Леонардо, ми навряд чи можемо перебільшити обсяг прочитаного ним. Серед тих книжок не бракує творів природничо-історичного змісту і давніх, і сучасних йому авторів. Всі ці книги були на той час уже друковані, і саме Мілан був центром молодого друкарства в Італії.

Якщо ми підемо далі, то натрапимо на повідомлення, здатне ймовірність того, що Леонардо читав казку про шуліку, перетворити на впевненість. Вчений видавець і коментатор Гораполлон робить примітку до вже цитованого тексту: « Caeterum hanc fabulam de vulturibus cupide amplexi sunt Patres Ecclesiastici, ut ita argumento ex rerum natura petito refutarent eos, qui Virginis partum negabant; itaque apud omnes fere hujus rei mentio occurrit ». [Втім, Отці Церкви вважали природною річчю ту байку про шулік, про їхнє непорочне зачаття, яке відбувається в особливий спосіб.]