• Відчуття безпеки поряд із партнером, абсолютна близькість і впевненість у тому, що на нього можна покластися, допомагають нам шукати необхідну підтримку з боку інших людей і водночас надавати її тим, хто цього потребує. Під час дослідження, що його провів психолог Джефф Сімпсон з університету Міннесоти, кожна з вісімдесяти трьох пар мала заповнити анкету, присвячену її стосункам, а тоді зачекати в кімнаті. Жінку попереджали про те, що невдовзі вона братиме участь у процесі, який є напрочуд тривожним і стресовим для більшості людей (про що саме йшлося, не зазначали). Жінки, які вважали свої стосунки безпечними й надійними, відкрито ділилися переживаннями щодо незрозумілого завдання й просили партнерів їх підтримати. Ті ж, хто заперечував свою потребу в прив’язаності й уникав близькості, ще більше закривалися в собі. Чоловіки також демонстрували дві моделі поведінки зі своїми партнерками. Ті, хто вважав особисті стосунки надійними й безпечними, підтримували своїх обраниць ще більше, ніж зазвичай: усміхалися, торкалися й намагалися всіляко їх заспокоїти. А от чоловіки, які заперечували свої потреби в прив’язаності й близькості, не надто зважали на переживання своїх подруг та знецінювали їхній стрес; поводилися незворушно й майже їх не торкалися.
• Відчуваючи безпечний зв’язок із партнером, ми значно легше переживаємо конфлікти й сварки, яких не уникнути; а коли сердимося на нього, то поводимося менш вороже. Маріо Мікулінсер з ізраїльського університету імені Бар-Ілана провів низку досліджень, учасники яких мали відповісти, наскільки близькі їхні стосунки та як їм вдається впоратися з гнівом, коли зринають конфлікти. Під час розмов про конфліктні моменти здійснювалося вимірювання серцевого ритму в усіх учасників. Ті, хто відчував справжню близькість зі своїми партнерами й могли на них покластися, значно менше сердилися на обранців та не приписували їм злостивих намірів. Вони демонстрували гнів, однак контрольовано, і до того ж мали більш позитивні цілі – вирішити проблеми, відновити близькість із партнером чи партнеркою.
• Надійний зв’язок із коханою людиною надихає й надає сил. Мікулінсер провів іще одну низку досліджень, що засвідчила: відчуваючи безпечний і надійний зв’язок з іншими людьми, ми ліпше себе розуміємо й більше собі подобаємося. Отримавши перелік прикметників, за допомогою яких треба було себе описати, упевнені у своїх стосунках учасники обирали винятково позитивні риси. Коли ж їх запитували про слабкі якості, вони зауважували, що не вважають себе ідеальними, однак подобаються собі такими, як є. Крім того, Мікулінсер підтвердив те, що свого часу доводив Боулбі: упевнені у своїх стосунках дорослі демонструють більший інтерес до нової інформації та готовність її сприймати. Їм імпонувала багатозначність та подобалися запитання, на які можна відповісти по-різному. В одному завданні їм описали поведінку якоїсь людини, а тоді попросили оцінити її позитивні й негативні риси. Респонденти, які вважали свої стосунки надійними, значно швидше сприймали нову інформацію про цю людину й майже миттєво переглядали свою оцінку. Коли ми відчуваємо поряд надійне плече, нам легше відкриватися новому досвіду й демонструвати гнучкість думок і міркувань. Відчуття безпеки породжує природну цікавість, тоді як страх зовнішніх загроз змушує людину «заклякати».
• Що ближчий до нас партнер, то більш самостійними й незалежними можемо бути ми самі, хоч це й суперечить ідеї самодостатності, яку повсякчас прославляє наша культура. Саме це зауважила під час свого дослідження психологиня Брук Фіні з університету Карнегі-Меллон у Піттсбурзі, яка спостерігала за 280 парами. Учасники, які відчували, що партнери розуміють їхні потреби, демонстрували більшу впевненість у собі та самостійність у вирішенні проблем. Крім того, вони успішно досягали своїх цілей.
Практично всі галузі науки підтверджують один і той самий факт: ми не просто соціальні істоти, а ті, хто потребує особливої, унікальної близькості з іншими, і заперечувати це можна лише на власний страх і ризик. І справді, історики вже давно зауважили, що під час Другої світової війни шанси вижити в таборах смерті були значно вищі в пар, аніж в окремих індивідів. Крім того, уже давно відомо, що одружені чоловіки й жінки зазвичай живуть довше, аніж їхні самотні однолітки.
Близькість і міцний зв’язок з іншими людьми є вкрай необхідними для нашого здоров’я – психічного, емоційного й фізичного. Луїза Гоклі з Центру когнітивної та соціальної нейронауки Чиказького університету з’ясувала, що самотність значно підвищує артеріальний тиск і подвоює ризик інфарктів та інсультів. А соціолог Джеймс Хаус із Мічиганського університету зауважує: емоційна ізоляція є значно більшим ризиком для здоров’я людини, аніж куріння чи високий артеріальний тиск, що їх вважають найнебезпечнішими! Імовірно, ці відкриття є своєрідною ілюстрацією славнозвісної народної мудрості: «Страждання неуникні, а на самоті ще й нестерпні». Однак насправді йдеться не тільки про наявність чи відсутність близьких стосунків у нашому житті – важливо й те, наскільки вони якісні. Скажімо, негативні стосунки завдають шкоди здоров’ю. Дослідники із Західного резервного університету Кейса, що в Клівленді, опитували чоловіків, у яких траплялися стенокардія та гіпертонія, про те, чи дружини демонструють їм своє кохання. У тих, хто надав заперечну відповідь, випадків стенокардії протягом наступних п’яти років було майже удвічі більше, ніж у тих, хто відповів ствердно. Утім, страждають і жіночі серця. У жінок, які вважають свій шлюб непростим і повсякчас сваряться із чоловіками, частіше спостерігаються гіпертонія та вищий рівень гормонів стресу порівняно з тими, хто вважає свої стосунки з партнером щасливими. Ще одне дослідження засвідчило: жінки, які перенесли інфаркт, мають утричі вищий ризик його повторної появи, якщо їхні стосунки із чоловіками проблемні. За наявності застійної серцевої недостатності в чоловіків і жінок якість їхніх подружніх стосунків дозволяє робити не менш точні прогнози щодо виживаності протягом наступних чотирьох років, як і серйозність симптомів та ступінь погіршення функцій серцевого м’яза. Такої думки дотримується Джим Койн, психолог із Пенсільванського університету. Поети, які свого часу оспівували серце як символ кохання, щиро тішилися б висновкам науковців про те, що функціонування й міць цього органа нерозривно пов’язані з тим, наскільки гармонійними є романтичні почуття людини.
Читать дальше