Брене Браун - Стань сильнішим

Осмислення критики

Щоб уникнути критики — нічого не кажи, нічого не роби і будь ніким.

Аристотель

Не вся критика однакова, і, безумовно, в її основі лежать різні наміри. Коли я думаю про Аристотеля, то уявляю групу філософів, які зібралися в оливковому гаю для обговорення знання і його сенсу. Я думаю про критику як про обґрунтовані, логічні і шанобливо висловлені суперечливі думки людей, котрі мають спільну пристрасть до поширення знань і пошуку істини. Лише емоційні й особисті аргументи здаються мені перешкодою до знаходження істини. Критика — це соціальне спілкування між людьми, які ризикнули всім і поділилися своїми ідеями заради накопичення знань. Для того щоб критика була корисною, ви маєте ризикнути, підвищуючи ставки у грі.

Сьогодні, думаючи про критику, ми уявляємо зарозумілі, уїдливі особисті закиди від анонімних користувачів Twitte r. Особисті емоційні нападки людей, які не мають жодного стосунку до вирішення проблем, мають нульову цінність і нічого не дають, — це лише спроба розірвати когось на шматки і звести нанівець зусилля інших без сенсовної пропозиції, чим замінити те, що знищене. Цей збочений різновид критики я називаю критикою «з дешевого місця» або «вистрілами з курячого гузна» . Ось чому слова Рузвельта про марноту критика, який усе прораховує, знаходять такий відгук у людях. Для тих із нас, хто намагається жити на арені — намагається відкритися і бути побаченим за відсутності гарантованого позитивного результату, — критика «з дешевого місця» небезпечна. І ось чому.

1.Це боляче. Насправді жорстокі речі, що їх люди кажуть про нас, завдають болю. Братва на «дешевих місцях» має сезонний абонемент на трибуну арени. У них добре виходить те, чим вони займаються, і вони можуть ударити нас у найболючіше місце — викликати сором. Вони тиснутимуть на жінок коментарями щодо зовнішності, фігури, материнства і будь-чим іншим, щоб видовбати пробоїну в сподіваннях на досконалість і щастя. Чоловіків вони битимуть в найуразливіше місце — у будь-який прояв слабкості або неуспішності. Це небезпечно, тому що після декількох ударів ми так зіщулюємося, що стаємо задрібною мішенню. У нас важче поцілити, коли ми маленькі, але також нас важче зауважити.

2.Це не боляче. Ми переходимо до старого режиму: «А мені начхати, хто що думає». Ми припиняємо турбуватися або принаймні починаємо вдавати, що нам байдуже. Це також небезпечно. Зневага до думки інших людей — це також проблема. Броня, яку ми вдягаємо, щоб не переживати , важка, незручна і швидко відживає. Якщо ви поглянете на історію броні (як зробив би це будь-який закоханий в історію дослідник вразливо­сті), то побачите вічну гонитву озброєнь і бойових стилів. Ви вкрили кожен сантиметр свого тіла бронею? Гаразд, ми почнемо битися конічним мечем, який може проникати в маленькі шпаринки. Ви затулили і ці отвори? Ми використаємо булави, які можуть травмувати кріз ь броню. Не турбуватися про те, що думають люди, — це омана, яка не приносить перемоги.

3.Коли критика «з дешевого місця» лунає на повен голос — а це найпоширеніший різновид критики, з яким ми стикаємося, — ми забуваємо, що вдумлива критика і відгуки часто приносять користь. Ми припиняємо вчити людей пропонувати конструктивні, корисні відгуки та критику і, щоб врятувати себе, зачиняємося для вхідної інформації. Ми починаємо існувати в лункій печері, де наші слова і дії не піддають сумніву. Це також небезпечно.

Коли ми припиняємо турбуватися про те, що думають люди, ми втрачаємо здатність до взаємовідносин. Але коли нас визначає те, що думають люди, ми втрачаємо мужність бути уразливими. Рішення полягає в тому, аби чітко з’ясувати, чия думка для нас є справді важливою. Я хочу, аби ви записали імена важливих для вас людей на папірці розміром три на три сантиметри. Це священне місце. Якщо ви не можете розмістити усіх на аркушику такого розміру, відредагуйте список. Це мають бути люди, які люблять вас не попри вашу недосконалість і вразливість, а тому, що вони притаманні вам. Коли ви лежите на арені долілиць, саме ці люди допоможуть вам підвестися, підтвердять, що падіння було жахливим, а потім нагадають про вашу хоробрість і запевнять, що будуть поруч наступного разу, коли ви впадете. Ви також маєте додати до цього переліку людей, досить сміливих, щоб сказати: «Я не згоден» або «Я думаю, що ти помиляєшся», і тих, хто розпитуватиме вас, побачивши, що ви дієте всупереч власним принципам.