Келли Макгонигал - Сила волі

Медитація полягає не в тому, щоб викинути з голови всі думки, а в тому, щоб навчитися не губитися в них, забуваючи про свою мету. Не хвилюйтеся, якщо не можете повністю сконцентруватися, коли медитуєте, — просто намагайтесь постійно фокусуватися на диханні.

Мозок сучасної людини влаштований так, що всередині кожного з нас живе кілька особистостей, які змагаються за контроль над думками, почуттями та діями. Кожне таке змагання — боротьба між різними іпостасями нашого «я». Щоб наша головна особистість перемогла в цій боротьбі, потрібно вдосконалити системи самосвідомості та самоконтролю. Лише в цьому разі ми віднайдемо в собі силу волі та силу «я хочу» і зможемо досягти більшого.

Ідея: силу волі насправді формують три сили — «я буду», «я не буду» та «я хочу», що допомагають нам удосконалити себе.

Під мікроскопом

• Що для вас найважче? Уявіть, що ваша сила волі зіткнулася з випробуванням, і вам потрібно зробити щось, що дається украй важко. Що в цій ситуації найскладніше?

• Відкрийте дві свої свідомості. Випробуйте свою силу волі — опишіть дві свої особистості. Чого бажає ваше імпульсивне «я»? Чого хоче друга, мудріша, частина вас?

Експерименти з силою волі

• Відстежуйте свої рішення. Звертайте увагу на кожне рішення, пов’язане із випробуванням вашої сили волі, хоча б упродовж одного дня.

• П’ятихвилинна медитація для тренування мозку. Зосе­редь­те­ся на диханні, проказуючи подумки «вдих» та «видих». Спробуйте зауважити, коли ваша свідомість почне відволікатися на інші речі, і відновіть контроль за своїм диханням.

Усе починаєтьсяз хвилі збудження. Мозок стрімко активізується, серце тріпоче в грудях. Здається, все ваше тіло говорить «так». Тоді вас огортає неспокій: легені звужуються, а м’язи напружуються. Ви відчуваєте легке запаморочення та нудоту. Ви майже тремтите — вам так цього кортить. Не можна. Але ж так хочеться. Але не можна! Ви знаєте, що мусите робити, проте не впевнені, чи впораєтеся із цим відчуттям, не здастеся і не зла­маєтеся.

Вітаю у світі спокус — цигарка, коктейль чи потрійне лате, а може, й фінальний розпродаж, лотерейний квиток або ж пончик у вітрині пекарні. У такий момент ви мусите зробити вибір: піддатися спокусі або ж знайти в собі внутрішні сили й опанувати себе. У такий момент вам потрібно сказати «Я не буду», коли все ваше єство кричить «Я хочу».

Коли вашій силі волі кинуто виклик, ви відчуваєте це фізично, всім тілом. Це не якась абстрактна суперечка між добром і злом. Боротьба відбувається всередині вас — між двома частинами особистості, а інколи здається, що й між двома різними людьми. Іноді наші бажання перемагають. А буває й так, що перемагає та ваша частина, яка краще вас знає або хоче для вас кращого.

Чому ви перемагаєте чи зазнаєте поразки в цьому випробуванні сили волі, залишається загадкою. Одного дня ви чините опір, а другого — ламаєтеся. Ви можете запитати в себе: «Що я собі думав?». Проте краще поцікавтеся, що в цей час робило ваше тіло. Наука стверджує, що самоконтроль — процес не лише психологічний, а й фізіологічний. Це тимчасовий стан свідомості й тіла, що надає вам сил і притлумлює спонтанні потяги. Дослідники починають розуміти, що це за стан і чому сучасний світ часто створює йому перешкоди. Є й хороші новини: можна навчитися змінювати свій фізіологічний стан, коли ви напрочуд сильно потребуєте допомоги сили волі. Ви також здатні посилити здатність тіла довше залишатися в цьому стані: коли виникає спокуса, самоконтроль спрацьовує інстинктивно.

Щоб зрозуміти, що відбувається з тілом, коли активізується са­моконтроль, потрібно усвідомити одну важливу річ — різницю між шаблезубим тигром та полуничним чизкейком. У певному розумінні тигр та чизкейк дуже між собою схожі — обоє завдають вам неабиякого клопоту. Та, з іншого боку, ці небезпеки суттєво відмінні. Тіло і мозок протистоять їм абсолютно по-різному. На щастя, еволюція забезпечила нас необхідними ресурсами, щоб захиститися від загроз обох типів.

Запрошую вас у невеличку подорож назад у часі — в епоху, коли люті шаблезубі тигри полювали свою здобич. [5] Я знаю, що «шаблезубий тигр» — це хибний термін; правильно — «шаблезубий кіт». Проте один із моїх перших читачів зауважив, що «шаблезубий кіт» одразу викликає асоціації з пухнастим домашнім Мурзиком, на якого господар у Гелловін начепив костюм ікластого Дракули. Тому ми говоритимемо про науково менш достовірного, але набагато небезпечнішого шаблезубого тигра. Уявіть, що ви — серед безкраїх рівнин Східної Африки і, як і належить людиноподібній мавпі, напевне, зараз прочісуєте савани в пошуках харчів. Усе, здається, чудово — ви знаходите свіженьку, щойно вбиту антилопу. Аж раптом... Чорт забирай! За сусіднім деревом помічаєте шаблезубого тигра. Очевидно, антилопа була його аперетивом, а другою стравою станете ви. Схоже, йому так і кортить проштрикнути вашу плоть тридцятисантиметровими іклами, і, на відміну від сучасної людини, цей хижак не має жодного наміру опиратися своїм спокусам: він точно не на дієті й радо посмакує такою висококалорійною стравою.