Эрик Берн - Ігри, у які грають люди

Використання слова «гра» не повинно вводити в оману. Як було висвітлено у вступі, це не обов’язково означає веселощі або навіть насолоду. Багато продавців не вважають свою роботу веселою – це дає зрозуміти Артур Міллер у своїй п’єсі «Смерть комівояжера». Так, серйозності в іграх достатньо. Футбольні ігри наразі сприймаються дуже серйозно, але не більше, ніж такі поведінкові ігри, як «Алкоголік» або «Ґвалтівник третього ступеня».

Те саме стосується слова «грати», про що можуть засвідчити ті, хто «грали» у жорсткий покер або на фондовому ринку протягом тривалого часу. Можлива серйозність ігор та можливі серйозні результати добре відомі антропологам. Найбільш складна гра, яка будь-коли існувала, – «Придворний», так добре описана у «Пармському монастирі» Стендаля, була смертельно серйозною. А найстрашніша з усіх – це, звичайно, «Війна».

Найбільш поширену гру між подружжям у розмовній мові називають «Якби не ти»; її можна використовувати для ілюстрації характеристики ігор у цілому.

Місіс Вайт скаржилася, що її чоловік серйозно обмежив її соціальну діяльність, тому вона так і не навчилась танцювати. У зв’язку зі змінами у її ставленні, викликаними психіатричним лікуванням, її чоловік став менш впевненим у собі та поблажливішим. Місіс Вайт тоді вільно розширила сферу своєї діяльності. Вона записалася на танцювальні курси, а потім виявилось, що вона мала острах перед танцмайданчиками, тож змушена була відмовитись від цієї витівки.

Така невдала пригода разом з аналогічними випадками оголила деякі важливі аспекти структури її шлюбу. З її численних шанувальників вона вибрала в чоловіки владну людину. Відтак вона почала скаржитися, що вона могла б робити все що завгодно, «якби не він». Чимало її подруг також мали владних чоловіків, і коли вони зустрічалися за ранковою кавою, то марнували багато часу, граючи у гру «Якби не він».

Як з’ясувалося, всупереч скаргам, чоловік робив їй реальну послугу, забороняючи робити те, чого вона так боялась, і запобігаючи усвідомленню цього страху. Це було однією з причин, чому її Дитина проникливо вибрала такого чоловіка.

Але справа не тільки в тому. Його заборони та її скарги часто призводили до сварок, тож їхнє сексуальне життя серйозно порушилось. І через почуття провини він часто приносив їй подарунки, які, можливо, ніколи б і не робив; якби він дав їй більше свободи, його подарунки зменшилися за щедрістю та частотою. Вона з чоловіком мала небагато спільного, крім домашніх турбот і дітей, тому їхні сварки були важливими подіями; саме в такі моменти вони мали про що поговорити, на відміну від звичайних порожніх балачок. У будь-якому разі її сімейне життя показало їй лиш одне й саме те, чого вона завжди дотримувалась: усі чоловіки злі та тиранічні. Як з’ясувалося, це ставлення було пов’язано з певними фантазіями в юності, де вона уявляла себе зґвалтованою.

Є різні способи опису цієї гри. Очевидно, що вона належить до широкої сфери соціальної динаміки. Основним фактом є те, що, одружившись, містер і місіс Вайт мали спілкуватися одне з одним, і таку можливість можна назвати соціальним контактом. Той факт, що вони використовують цю можливість, робить їхній побут соціальною групою, на відміну від вагона нью-йоркського метро, де люди перебувають у просторовому контакті, але рідко користуються такою можливістю і тому формують асоціальну агрегацію. Вплив, який Вайти чинять на поведінку та реакції одне одного, становить соціальну дію. Різні дисципліни досліджуватимуть таку соціальну дію під різними кутами зору. Оскільки ми пов’язані з особистими історіями та психодинамікою особистостей, цей підхід є одним із аспектів соціальної психіатрії; деякі явні або неявні судження виникають щодо «здоров’я» вивченої гри. Це дещо відрізняється від більш нейтральних і менш досконалих відносин соціології та соціальної психології. Психіатрія залишає за собою право сказати: «Хвилиночку!», чого немає в інших дисциплін. Транзакційний аналіз є розділом соціальної психіатрії, аналіз ігор – це особливий аспект транзакційного аналізу.

Практичний аналіз ігор має справу з окремими випадками, які з’являються за особливих обставин. Теоретичний аналіз намагається абстрагувати та узагальнити характеристики різних ігор, так що їх можна розпізнати, незалежно від короткочасного словесного змісту та їхньої культурної матриці. Теоретичний аналіз гри «Якби не ти» подружнього типу повинен вказувати характеристики цієї гри таким чином, щоб вона могла легко визначатись, не важливо, чи пов’язана вона зі шлюбом, чи з фінансовими проблемами під час покупки вудочки для онука, чи відбувається вона у джунглях Нової Гвінеї або в пентхаусі на Мангеттені; і незалежно від того, якими прямими та вкрадливими є порухи відповідно допустимих ступенів відвертості між чоловіком і дружиною. Поширеність гри в такому суспільстві є предметом соціології та антропології. Аналіз ігор, як частина соціальної психіатрії, зацікавлений лише в описі гри під час її ходу і не залежить від її частоти. Ця розбіжність не складна, але вона аналогічна розбіжності між охороною здоров’я і терапевтичною медициною; першу цікавить поширення малярії, тоді як друга досліджує випадки малярії в джунглях або на Мангеттені.