Володимир Дмитренко - Історія грошей

■ Господарство Молдова, мідна монета Олександра Доброго (1400–1432).

Слід зауважити, що з часом вага та якість богемської валюти підупала – настали важкі часи і монети «полегшали» до 2,5—2,7 г, при цьому розумні люди не упускали можливість обрізати метал, що виступав за межі відбитка штемпеля. Відтак у торгових та інших угодах не забували зазначати, що розраховуватися слід не абиякою, а виключно «доброю» та «справною» монетою.

■ Кафа, 1421–1435 рр., срібло. Написи латиною та арабською. Тамга Ґераїв у колі.

На території України у ті часи були в обігу монети багатьох держав. Так, знайдено чимало монет, викарбуваних у XV ст., належних не тільки сусіднім, а й кільком державним утворенням, які існували тоді від Криму до Прикарпаття. На Буковині було в обігу срібло, що карбоване на монетному дворі господарів Молдови, столицею якої була Сучава. Там також карбовано і мідну монету, що і не дивно – адже перед тим на цих землях теж панувала Орда, у її містах виготовляли мідні пули, які прижилися в обігу.

■ Мідний пул, Кафа, XV ст.

У Криму власну монету, прикрашену добре знайомою і сьогодні тамгою, карбували хани з династії Ґераїв, які домоглися незалежності від Золотої Орди. Але у тому ж Криму, в генуезькому місті-колонії Кафа (сучасна Феодосія), карбували свої монети – аспри.

Окрім срібних аспрів, прикрашених, як і належить, тамгою правлячого хана, генуезці випускали в обіг також і мідні пули – інтеграція у монетну систему, започатковану на теренах Золотої Орди і тут була повною (як і технологія – на заготовки для пулів різали мідний дріт відповідного діаметру). Часом використовували вже готові мідні пули, ставлячи на них свою мітку.

■ Ординський мідний пул з хрестом, вибитим у Кафі, XV ст.

Головним кредитором кримської колонії впродовж тривалого часу виступав банк Св. Георгія. Його головні акціонери вели активну підприємницьку діяльність у Криму від імені комуни Генуї. Вели, зауважимо, настільки вправно, що 1453 р. державна власність перейшла банку (за офіційною версією – за борги), тобто була приватизована акціонерами поважного закладу практично за безцінь, якщо рахувати попередні багаторічні капіталовкладення в укріплення та іншу нерухомість і захист колоній. Зауважимо, що лише на війну 1434 р. проти держави Феодоро, яка мала убезпечити генуезькі володіння від зазіхань сусідів, було позичено шість мільйонів аспрів. Однак новому «ефективному власнику» так і не пощастило довго насолоджуватися здобутим.

Після 1475 р. узбережжя Криму, а за декілька десятиліть усе північне узбережжя Чорного моря перейшло під владу імперії Османів. Відтоді на цих землях і в їх околицях до останньої чверті XVIII ст. були в обігу акче, а потім – пара і піастри, викарбувані на монетному дворі в Стамбулі.

Ведення бухгалтерії впродовж XIV—XVI ст. у Королівстві Польському та ВКЛ (і не тільки там) вимагало чіткого розуміння співвідношення між ваговими та монетарними стандартами, визначення якості монет, карбованих у різних куточках Європи, та багатьох інших тонкощів. Відповідно і сучасним дослідникам, які вивчають давні рахункові книжки, і письменникам, які пишуть романи з середньовічного життя, якщо вони прагнуть надати своїм творам пристойної вірогідності, доводиться занурюватися у подібні подробиці.

Приміром, вартість товарів вимірювалася у гривнях і грошах. У рахункових книжках короля Владислава ІІ Ягайла знаходимо відомості, що, приміром, у Кракові в 1394 р. лицарський шолом було куплено за дві гривні (а траплялися вироби і по дві з половиною), плюс кольчужна бармиця до нього коштувала від 16 до 32 грошів. З подальших обрахунків випливає, що дві з половиною гривні відповідають… 120 грошам. Отож бачимо, що у гривні XIV—XV ст. грошів налічувалося аж ніяк не 100, бо рахували інакше – адже йшлося про гривню срібла, яка мала певну вагу. І ця вага була різною у різних країнах! Була гривня моравська (280 г), голландська (246,083 г), паризька (244,753 г), новгородська (204 г) і так далі. Отож, купуючи щось або укладаючи торгівельну угоду, слід було насамперед з’ясувати: про яку саме гривню йдеться.

■ Срібне акче турецького султана Сулеймана I, 1525 р.

Вже зі згаданих празьких грошів з празької, знов-таки, гривні, яка важила 253,14 г срібла, «били» 64, відповідно по 3,96 г кожен. Отож празький гріш початково важив майже стільки, як римський денарій часів імператора Августа. У Королівстві Польському прижилася назва, але стандарти (і якісні, і вагові) різнилися від празьких.