Володимир Дмитренко - Історія грошей

Однак не лише київські князі в ті часи спромоглися на карбування власної монети. На Поділлі, яке контролювали брати Коріятовичі (нащадки князя Гедиміна, батька Ольгерда), між 1380—1391 рр. з’явилися срібні монети із зображенням Юрія Змієборця. Їх випуск налагодив князь Костянтин. Між 1388 та1394 рр. карбував свою монету і князь Федір, прикрасивши її особистим гербом у вигляді подвійного хреста, який проростає із фігури, схожої на літеру «М». Зображені на звороті готичні літери «С» та «О» деякі дослідники трактують в якості свідчення того, що монетний двір знаходився не де-небудь, а у Кам’янці-Подільському, який розбудовували Коріятовичі. Якийсь час Коріятовичі визнавали владу угорського короля Людовіка, після чого на монетах з’явився геральдичний щит з відповідним гербом. Є також срібні монети, що їх пов’язують з володарем Чернігівщини, Дмитром Корибутом, сином князя Ольгерда. Таким чином на теренах Великого князівства Литовського (скорочено – ВКЛ) і Руського встановилася цілком європейська практика карбування власної монети суверенами різного калібру. Слід зауважити, що володіння Ольгердовичів та Коріятовичів за розмірами не поступалися багатьом європейським герцогствам та королівствам того часу.

■ Львівське карбування 1 – Казиміра ІІІ, короля Руського (і польського); 2 – Владислава ІІ Ягайла

Весь цей монетний «парад суверенітетів» було згорнуто вже у 90-ті роки ХIV ст., коли, укріплюючи свою владу, великий князь Вітовт значно скоротив привілеї своєї рідні, яка порядкувала у новостворених удільних князівствах. Відтак у Великому князівстві Литовському право на карбування монети він перебрав на себе. Один з його монетних дворів, на думку дослідників, міг знаходитися у Луцьку. Таким чином цілком вірогідно, що частину срібних монет-денаріїв із зображенням стародавнього герба ВКЛ – «колюмни» (вони ж «стовпи Гедиміна), що обрисами нагадували давній тризуб, теж карбовано в межах земель України.

Тривало у ті часи і карбування монет у Львові, від імені короля Польського та великого князя Литовського, а також короля Руського Владислава ІІ Ягайла. Як і раніше, на цих монетах вміщували зображення лева – стародавнього герба Руського королівства.

Однак основний фінансовий обіг на підвладній Вільну та Кракову території забезпечували інші монети, теж із зображенням лева, але виготовлені у далекому Чеському королівстві – повноцінні празькі гроші з богемського срібла. Саме вони, а не грошові знаки реальних володарів більшості земель тодішньої України – польського короля і великого князя Литовського переважають в скарбах, знайдених від Львова до Києва. Їх почали карбувати ще у ХІІІ ст. З одного боку зображено королівську корону, з другого – лева. Помітна схожість цих виробів з монетами, карбованими у Львові – власне, празькі гроші стали взірцем не лише для цього монетного двора, але й краківського. Цьому сприяла та обставина, що свого часу чеські королі встигли побувати і на краківському престолі.

■ Празькі гроші, Венцеслава ІІ, короля Богемії (1278–1305) та короля Польського (1300–1305), карбовані бл. 1300 р. на Кутній Горі. Вага – 3,79 г.

«Празькі гроші» знаходили і продовжують знаходити на території Києва як по 1—3 монеті при розкопках, а також і у скарбах. З першої половини XV ст. аж до 1985 р. пролежала в землі керамічна скарбничка, виготовлена з сірувато-білої глини, знайдена неподалік церкви Спаса-на-Берестові. Прорізь для монет була на 3 см, так що празькі монети, діаметр яких складав у межах 2,7—2,8 см, всередину мали потрапляти без проблем. Заповнена вона була наполовину, про що свідчать окисли від монет, які перейшли на стінки. Для цього знадобилося близько двох з половиною сотень монет, більшість із яких складали празькі гроші, карбовані у часи королів Карла І (1346—1378) та Вацлава І (1378—1419). Срібні кругляки перебували в обігу багато десятиліть, і на багатьох зображення витерлося настільки, що для 80 з них приналежність як слід визначити так і не вдалося. Більшість (майже 90 %) монетних скарбів та випадкових знахідок XV ст. на території Києва виявлено саме навколо Печерського монастиря. Саме там, а не на Подолі, вважають дослідники, тоді міг перебувати економічний центр міста. Важливою обставиною було також і те, що в усі часи люди вважали святині відносно надійним сховищем для своїх заощаджень.