Річард Докінз - Найграндіозніше шоу на Землі - доказ Еволюції

Моя дружина Лалла Ворд учергове підтримала мене невтомним заохоченням, корисними стилістичними зауваженнями та незмінно влучними порадами. Я задумав і почав писати цю книжку в останні місяці перебування на професорській посаді, яка носить ім’я Чарльза Симоні, а завершив писати, коли вже вийшов на пенсію. Залишивши професорську посаду імені Симоні через чотирнадцять років та сім книжок від доленосної першої зустрічі із цією людиною, я ще раз хочу висловити Чарльзові моє вдячне захоплення. Лалла доєднується до мене, сподіваючись, що наша дружба триватиме ще довго.

Ця книжка присвячується Джошові Тимонену, із вдячністю йому й невеличкій та відданій команді, яка початково працювала з ним над запуском сайту RichardDawkins.net. У мережі Джош знаний як завзятий розробник сайтів, але це лише верхівка дивовижного айсберга. Творчий талант Джоша сягає значно глибше, але образ айсберга не вловлює ані розмаїтої широти його внесків у наш спільний проект, ані теплоти його незмінного почуття гумору.

Уявіть себе учителем історії Давнього Риму та латинської мови, який прагне поділитися своїм захопленням античним світом: елегіями Овідія та одами Горація, виразною стриманістю латинської граматики, що постає в риториці Цицерона, стратегічними тонкощами Пунічних війн, військовою майстерністю Юлія Цезаря та надмірною хтивістю пізньоримських імператорів. Це чималий задум, який потребує часу, зосередженості та відданості. Утім, ви з’ясовуєте, що зграя гавкітливих «ігнорамусів» (як учитель латини ви точно будете знати, як правильно відмінювати це слово), за якими стоїть потужна політична й особливо фінансова підтримка, постійно відбирає ваш дорогоцінний час й увагу вашого класу, невпинно намагаючись переконати нещасних учнів у тому, що римляни ніколи не існували. Римської імперії ніколи не було. Увесь світ виник трохи раніше за час, до якого простягається пам’ять нині живих людей. Іспанська, італійська, французька, португальська, каталанська, окситанська, ретороманська – усі ці мови та їхні діалекти виникли спонтанно та окремо одна від одної, і вони не пов’язані із жодним спільним джерелом, себто латиною. Замість того щоб приділяти всю свою увагу шляхетному покликанню дослідника й учителя класики, ви змушені спрямувати свій час та енергію на захист тилу, щоб просто довести саме існування римлян, – це захист проти вияву такого кричуще невігласького упередження, яке змусило б вас розридатися, якщо б не були змушені зосередитися на боротьбі з ним.

Якщо ця моя фантазія про вчителя латини видається вам надто вільною, тоді ось вам більш реалістичний приклад. Уявіть себе вчителем більш сучасної історії й уявіть, що ваші уроки з історії Європи ХХ ст. бойкотують, зривають або ще якось заважають їх проводити добре організовані, добре фінансовані та політично потужні групи заперечувальників Голокосту. На відміну від моїх гіпотетичних заперечувальників Давнього Риму, заперечувальники Голокосту справді існують. Вони вміють висловлюватися, й те, що вони кажуть, на перший погляд, видається правдоподібним: вони знають, як справити враження освічених людей. Їх підтримує президент, принаймні однієї нині могутньої держави, та принаймні один єпископ католицької церкви. Уявіть, що вам як учителю європейської історії постійно доводиться мати справу з агресивними вимогами «викладати протилежну думку» й присвячувати стільки ж часу альтернативній теорії про те, що Голокосту не існувало, а його вигадала купка сіоністських фальшувальників історії. Інтелектуали, які, слідуючи моді, дотримуються релятивістської позиції, також утрутяться, щоб наполягти на тому, що абсолютної істини не існує: відбувся Голокост чи ні – це питання особистої віри, усі погляди однаково ймовірні та їх треба однаково «поважати».

Становище багатьох учителів природничих наук сьогодні не менш жахливе. Коли вони намагаються детально викласти центральний та основоположний принцип біології, коли вони розглядають світ живої природи в історичному контексті, себто говорять про еволюцію, коли показують і пояснюють саму природу життя, на них нападають, їм заважають, надокучають і погрожують, залякують навіть втратою роботи. У будь-якому разі вони щонайменше гають свій час. Імовірно, вони отримують грізні листи від батьків і мають терпіти саркастичні насмішки й вороже схрещені руки дітей, яким удома промили мізки. До всього цього докладаються затверджені державою підручники, з яких слово «еволюція» систематично викреслюється або замінюється словосполученням «зміни в часі». Колись була спокуса висміювати речі, як-от винятково американське явище. Тепер вчителі в Британії та Європі зіштовхнулися з подібними проблемами, почасти через американські впливи, але, імовірніше, через дедалі відчутнішу присутність дітей-мусульман у школах, чому сприяє офіційна підтримка мультикультуралізму та страх отримати репутацію расистів.