Алгоритми все тільки погіршують. Facebook, Twitter та інші соцмережі за допомогою своїх механізмів шукають вам «релевантні» матеріали й персоналізують стрічку. Мета алгоритмів – не поінформувати, а зберегти вашу активність на цій платформі. Годувати досить захопливим контентом, щоб ви не блукали в мережі чи, боронь Боже, не пішли спати в нормальний час. Проблема алгоритмів у тому, що вони запускають зачароване коло, даючи більше інформації, яка нібито буде вам цікава, і відтинаючи можливості ознайомлюватися з альтернативними поглядами. Ніхто не знає, як це все влаштовано, але на те, що вам покажуть, впливає, що ви лайкаєте й читаєте, де живете, хто ваші друзі і які у вас політичні вподобання. Алгоритми множать контент, що відповідає їхнім здогадкам щодо вашої соціополітичної орієнтації, і ховають альтернативні точки зору.
У мережі кожен із нас – піддослідний. Комерційні сайти постійно проводять масштабні експерименти, прагнучи виявити, що тримає нас онлайн і привертає нашу увагу. Мережеві медіакомпанії невпинно експериментують із варіантами заголовків, супровідними зображеннями, шрифтами й дизайном кнопок «натисніть, щоб продовжити». Facebook та інші платформи пропонують власникам реклами (включно з політичною) можливість таргетувати певні повідомлення на конкретні групи споживачів відповідно до інтересів. Такі повідомлення часом навіть складно класифікувати як рекламу.
Чи замислювалися ви, що може дізнатися YouTube , експериментуючи з відеорекомендаціями й аналізуючи користувацький вибір? Оскільки відвідувачі цього сервісу переглядають щодня по кілька мільярдів відеороликів, аналітики, скориставшись колосальними обчислювальними потужностями, за день здатні дізнатися про людську психологію більше, ніж академічні дослідники за все життя. Проблема в тому, що їхні алгоритми навчились утримувати аудиторію, рекомендуючи дедалі екстремальніший контент. Тих, хто дивиться лівацькі відео, швидко виводять на ліворадикальні теорії змови, а тим, хто любить матеріали з правим ухилом, невдовзі порекомендують глянути продукцію білих супремасистів чи заперечувачів Голокосту. Ми самі бачили. Поки Джевін і його шестирічний син дивилися пряму трансляцію з Міжнародної космічної станції за 400 кілометрів над земною кулею, бічна панель YouTube
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.