Ліза Фельдман Барретт - 7 1/2 уроків про мозок

Зовнішній шар, частина кори головного мозку … Багато мозкових термінів, де є слово кора , можуть збивати з пантелику. Кора головного мозку – це пласт нейронів, організований шарами, що покривають підкоркові (тобто «під корою») частини вашого мозку. Побутує думка, що одна частина кори головного мозку еволюційно стара й належить до лімбічної системи (наприклад, поясна кора), а інша частина еволюційно нова, через що її називають неокортексом. Це розмежування походить від неправильного розуміння еволюції кори, що є темою цього уроку.

…однією з найуспішніших і найпоширеніших помилок у всій науці . Науковці зазвичай намагаються не називати щось фактом, цілковито правильним чи хибним. У реальному світі факти мають здатність бути правильними чи хибними, залежно від контексту. (Як говорить у своїй книзі «Випадковий вид: неправильне розуміння еволюції людини» Генрі Джи, наука – це процес кількісного оцінювання сумнівів.) Однак у разі триєдиного мозку обґрунтовано буде використовувати більш однозначні формулювання. До того часу, як Маклін опублікував 1990 року свій видатний твір «Триєдиний мозок в еволюції: роль у палеоцеребральних функціях», науковці вже мали чіткі докази, що ідея триєдиного мозку неправильна. Її тривала популярність – приклад успіху ідеології, а не наукових досліджень. Науковці всіляко намагаються уникати ідеології, але ми теж люди, а людей іноді спрямовує радше віра, ніж отримані дані. (Див. книгу Річарда Левонтіна «Біологія як ідеологія: доктрина ДНК».) Помилки – це частина нормального процесу науки, і коли науковці їх визнають, вони стають чудовою можливістю для відкриття. Більше інформації див. у книгах Стюарта Файрштейна «Невдача: чому наука така успішна» та «Незнання: як воно рухає науку». Див. вебсторінку 7half.info/triune-wrong .

… нейрони з цими генами, найімовірніше, були в нашого далекого спільного пращура . Це припущення залежить від браку великих еволюційних змін у клітинах тварин, яких ми порівнюємо.

Загалом гени – це ще не все, коли йдеться про висновок, чи мають дві тварини мозкові характеристики, які можна простежити до спільного пращура, навіть коли ці характеристики на перший погляд різні. Іноді гени можуть вводити в оману. І деякі науковці використовують для визначення того, чи мають дві структури мозку спільне походження, інші джерела біологічної інформації, як-от зв’язки між нейронами. Докладніше на цю тему, яка має назву «гомологія», див. у книгах Ґеорґа Штрідтера «Принципи еволюції мозку» та Штрідтера і Норткатта «Мізки крізь час». Див. вебсторінку 7half.info/homology .