Ліза Фельдман Барретт - 7 1/2 уроків про мозок

Докладніше про ланцетників читайте в книзі Генрі Джи «Через місток: розуміння походження хребетних» та книзі еволюційних неврологів Ґеорґа Штрідтера та Ґленна Норткатта «Мізки крізь час: природнича історія хребетних». Див. вебсторінку 7half.info/amphioxus-brain .

… ви побачите створіння, дуже подібне до вашого давнього крихітного пращура . Науковці вважають, що наш спільний із ланцетниками пращур дуже нагадував сучасних ланцетників, бо середовище існування ланцетників (їхня ніша) майже не зазнало змін за останні 550 мільйонів років, тому їм не треба було особливо адаптуватися. Натомість хребетні зазнали величезних еволюційних змін, як і інші хордові, на кшталт асцидій. Тому науковці припускають, що через вивчення сучасних ланцетників ми можемо багато дізнатися про спільного пращура всіх хордових.

Проте деякі науковці продовжують заперечувати ці припущення – навряд чи ланцетники взагалі не змінилися за пів мільярда років! Наприклад, нотохорда ланцетника (його центральна нервова система) витягнулася на всю довжину його тіла від початку до кінця, тоді як у хребетних спинний мозок закінчується там, де починається головний. Науковці сперечаються щодо того, чи мав наш спільний предок нотохорду, як у ланцетника, що скоротилася з розвитком головного мозку хребетних, чи якусь коротшу нотохорду, що потім видовжилася під час еволюції. Тривають також кілька аналогічних суперечок (наприклад, про еволюцію нюху).

Докладніше про нашого схожого на ланцетника давнього пращура читайте в книзі Генрі Джи «Через місток». Див. вебсторінку 7half.info/ancestor .

Навіщо виник мозок, подібний до вашого? Твердження на кшталт «Ваш мозок для цього » та «Ваш мозок виник, щоб робити це » – це приклади телеології, від грецького слова телос , що означає «кінець», «ціль» чи «мета». У науці й філософії розглядають кілька типів телеології. Найпоширеніший тип, який зазвичай заперечують науковці й філософи, – це твердження, що щось було спеціально призначено для якоїсь мети з якоюсь кінцевою точкою . Його приклад вказує на те, що мозок еволюціонував у якійсь вертикальній прогресії – скажімо, від інстинктивного до раціонального або від нижчих тварин до вищих. Це не та форма телеології, яку я використовую в цьому уроці.

Другий тип телеології, який я використовую в цьому уроці, – це твердження, що щось перебуває в процесі, який втілює якусь мету без жодної кінцевої точки . У твердженні, що мозок не для мислення, а для регуляції тіла в конкретній ніші, я не маю на увазі, що бюджет тіла (алостаз) має якийсь кінцевий стан. Алостаз – це процес, що передбачає постійно мінливі умови середовища та має справу з ними. Усі мізки підтримують алостаз. Немає жодного впорядкованого прогресу від гіршого до кращого.

Психологи Бетані Оджалето, Сандра Р. Ваксман та Дуґлас Л. Медін вивчають, як люди різних культур міркують про світ природи. Їхні дослідження свідчать, що телеологічні твердження, використані в цьому уроці, відображують оцінку стосунків між живими істотами та їхнім середовищем. Вони називають це «контекстуальним, реляційним пізнанням». Твердження на кшталт «Мозок не для мислення» від природи реляційне (воно відображує стосунки між мозком, різними системами тіла й середовищем) і не відображує, що мозок був спеціально призначеним для якоїсь мети з якоюсь кінцевою точкою.

Мої твердження (наприклад, «Ваш мозок не для мислення») також постають у конкретному контексті – у неспеціалізованому нарисі, що описує аспекти роботи мозку. Ці твердження набувають свого повного значення лише в контексті, у якому їх використано. Якщо опустити контекст, ці твердження можна легко помилково прийняти за перший, проблемний тип телеології. Алостаз, звісно, – не єдина причина еволюції мозку, і він не спрямовує еволюцію якимось упорядкованим чином. Еволюцію мозку здебільшого спрямовував природний добір, безсистемний та опортуністичний. На еволюцію мозку може також впливати культурна еволюція, яку я розглядаю в уроці № 7. Див. вебсторінку 7half.info/teleology .

Наукова назва бюджету тіла – алостаз . Алостаз – не єдиний фактор впливу на те, як еволюціонують і працюють мізки, але дуже важливий. Алостаз – предикативний процес балансування згодом, а не процес, що шукає одну-єдину стабільну точку, яку має підтримувати тіло (він не схожий на термостат). Пошук однієї-єдиної стабільної точки називають словом гомеостаз . Див. вебсторінку 7half.info/allostasis .