Майкл Крайтон - Загублений світ

«Чому вони такі збуджені?» — подумала вона. А потім вони з гуркотом забралися геть. Вони побігли до передньої частини машини і вгору по дорозі. Вона розвернулася і дивилася, як вони йдуть.

Потім запала тиша.

— Доку? — спитала вона.

— Так.

— Чому вони пішли?

— Залишайся під машиною, — відповів Торн.

— Доку?

— Не розмовляй. — Радіо вимкнулося.

Вона чекала, не знаючи, що відбувається. Вона чула напругу в голосі Торна, але не розуміла, чому. Але тепер вона почула тиху метушню і глянувши вгору, побачила дві ноги, що стояли з боку водія.

Дві ноги у брудних черевиках.

Чоловічих черевиках.

Гардінг насупилася. Вона впізнала це взуття і штани кольору хакі, хоч вони й були заліплені грязюкою.

Це був Доджсон.

Гардінг діяла настільки швидко, що навіть не думала. Крекнувши, вона потягнулася вбік, схопилася обома руками за щиколотки і потягнула. Доджсон впав, скрикнувши від здивування. Він звалився на спину, повернувся, обличчя його було темним і сердитим.

Побачивши Сару, насупився.

— Ні, трясця, — вихопилося в нього. — Я думав, що покінчив з тобою на човні.

Гардінг почервоніла від люті і почала вилазити з-під машини. Доджсон піднявся на коліна, коли вона вже вилізла наполовину, а потім вона відчула, як затремтіла земля. Вона відразу ж зрозуміла, чому. І побачила, як Доджсон дивиться через плече, а потім притискається до землі. Він швидко почав заповзати під машину поруч із нею.

Вона повернулася у грязюці, дивлячись уздовж автомобіля. І побачила, як до них іде тиранозавр. Від кожного його кроку вібрувала земля. Тепер Доджсон повз до центру машини, наближаючись до неї, але вона ігнорувала його. Вона побачила, як великі лапи з розчепіреними пазурами наблизилися до машини і зупинилися. Кожна лапа була три фути завдовжки. Вона почула, як реве тиранозавр.

Вона подивилася на Доджсона. Його очі розширилися від жаху. Тиранозавр зупинився поряд із машиною. Його великі ступні рухалися. Вона почула, як тварина принюхується. Потім, знову заревівши, він опустив голову. Нижня щелепа торкнулася землі. Вона не бачила очей, лише нижню щелепу. Тиранозавр знову принюхався, довго і повільно.

Він відчув їхній запах.

Доджсона трусило і він не міг себе контролювати. Але Гардінг була на диво спокійною. Вона знала, що робити. Вона швидко розвернулася, повернувшись головою до задніх коліс автомобіля. Доджсон повернувся, щоб поглянути на неї саме тієї миті, коли її черевики почали виштовхувати його ноги з-під машини.

Перелякавшись, Доджсон щосили намагався відштовхнути її, але вона зайняла сильнішу позицію. Дюйм за дюймом, його черевики з’являлися у холодному ранковому світлі. Потім його литки. Крекчучи, вона виштовхувала, вкладаючи кожну унцію своєї енергії. Доджсон пронизливо закричав:

— Що ти в біса робиш?!

Вона почула, як загарчав тиранозавр. Побачила рух великої лапи.

Доджсон закричав:

— Припини! Ти з глузду з’їхала? Припини!

Але Гардінг не зупинялася. Вона поставила черевик йому на плече і штовхнула ще раз. Якийсь час Доджсон боровся з нею, а потім його тіло легко подалося назад. Вона озирнулася і побачила, що тиранозавр вхопився за його ноги і почав тягнути з-під автомобіля.

Доджсон обхопив її черевик руками, намагаючись її утримати, потягнути за собою. Вона сильно вдарила його в обличчя іншим черевиком. Він відпустив і ковзнув далі.

Сара бачила його перелякане, бліде обличчя з роззявленим ротом. Він вже не говорив ані слова. Вона побачила, як він чіпляється пальцями за багнюку, залишаючи глибокі сліди. А потім його тіло витягли.

Запала дивна тиша. Вона побачила, як Доджсон повернувся на спину, і глянула вгору. На нього впала тінь від тиранозавра. Вона побачила, як спустилася вниз велика голова з роззявленою пащею. Потім почула, як почав кричати Доджсон, коли щелепи зімкнулися навколо його тіла і динозавр підняв його вгору.

Доджсон відчув, як піднімається в повітря, двадцять футів над землею, і весь цей час продовжував кричати. Він знав, що будь-якої миті тварина клацне своїми щелепами і він помре. Доджсон відчув у боках гострий біль, але щелепи так і не стиснулися.

Продовжуючи кричати, Доджсон відчув, як динозавр несе його назад у джунглі. Високі гілки дерев хльоскали його по обличчю, над його тілом свистіло гаряче дихання тварини. На торс падала слина. Він думав, що втратить свідомість від страху.

Але щелепи так і не зімкнулися.

Всередині крамниці вони спостерігали на крихітному моніторі, як тиранозавр несе Доджсона в зубах. У динаміку чулися його далекі крики.