Я трохи хвилююся, бо приїхала без запрошення і без попередження. Місточок привітно порипує і здригається від кожного кроку. Перші морози вже силкуються взяти річку в полон, але з бистрим потоком Черемошу не так легко впоратися, і хвилі проривають молоду кригу.
Декілька маленьких дерев'яних хаток притулилися до схилу величезної гори. У осінньо-низьке небо тягнуться дими. Там і сям темніють великі копиці сіна, накручені навколо високих паль. До речі, для мене завжди залишалося загадкою: як гуцули примудряються накручувати такі вузькі високі копиці, щоб вони не падали?
Виходжу на широку леваду. І, скоряючись внутрішньому голосу, прямую до крайньої хати. Радісно рипнула хвіртка... Над дверима - трави-обереги, а на порозі стоїть він. Тепла, трохи лукава посмішка освітлює суворе обличчя, промінці зморщок біжать від синіх очей. Мольфар бере з моїх рук дорожню сумку і каже: «Я чекав на вас».
Я здивована, й на якусь мить практично втрачаю мову. Мольфар же веде мене в хату, пропонує сісти. Він не запитує, чого я приїхала. Він дістає з печі горщик, у якому вже парує чай із запашних полонинських трав, а із закапелку, в якому (як я потім дізналася) розташовується його «робочий кабінет», виносить високу пляшку з настоянкою власного виготовлення. До напою входять дванадцять трав, зібраних у точно визначений час, настояних на спирті. Мольфар розливає настоянку в крихітні чарочки та примовляє: «Це - напій життя. Хто вживатиме його щодня, по чайній ложці, той здоров'я та силу матиме до самої смерті». Напій гіркуватий, з ледь відчутним присмаком меду.
Мольфар подає мені чашку з чаєм і вільно та невимушено починає розповідь про своє «діяння». І мова його - проста, але якась надзвичайно вагома та значуща - відразу переносить мене в іншу реальністьг де я присутня при народженні Традиції.
- Від народження людства на землі, ще як люди не знали ґаздувати, не знали будівництва, не знали мистецтва культивування рослин, а жили в печерах, збирали трави й коріння та жили тим, що давала їм природа, Мати-Земля наділила тих людей знанням, як відчувати Силу. Мати-Земля подарувала тим людям знання магії - знання про гармонію людини й природи, людини й навколишнього світу, видимого та невидимого. Сама природа озброїла віданням наших предків. Ті люди, котрі мали змогу викликати сили природи й залагоджувати протиборства в ній, розуміти людське серце й таємниці навколишнього світу, котрі вміли лікувати людей і тварин, природу та людську душу, -той були перші маги, шамани. То були люди, які могли вільно жити в кількох світах - у видимому, земному, в небесному, божественному, а також у підземному світі духів. Так і почалося магічне знання на землі. А вже від тих, перших магів, могли навчитися й інші, які просто закохувалися в ту науку. І звідси пішли дві головні лінії магічної науки - вроджених магів і навчених...
Мольфар замовкає, а я ловлю мить, щоб ударити запитанням, хоча відповідь знаю наперед - аякже, я ж у іншому світі, мої звичні чуття стають глибшими, навіть відкриваються нові. Тож я ховаю усмішку й кажу:
- А чому ви вирішили, що я приїхала дізнатися про ваше мистецтво? Може, я приїхала до вас лікуватися?
Мольфар посмішки не ховає, навпаки, примружується у своїй трохи лукавій, трікстерській усмішечці, та відповідає:
- На кожній людині є знак її долі. І я бачу його. Ще тоді, в Косові, я побачив на вас знак вашої долі. І вже знав, що ви приїдете до мене...
Я налаштовую диктофон і цілковито віддаюся звукам голосу Мольфара. Він говорить повільно, трохи рипуче, з неперевершеною, неповторною карпатською вимовою 10 10 Я навмцсне пом*якиіила діалектизми, залишила їх тільки в окремих випадках, для підкреслення особли-востей традиції.
.
- Знання, про які я кажу, ми називаємо Земною Магією 11 11 Цікаво, що традиційний шаманізм північноамериканських індіанців англійською мовою звучить як «earth medicine», що можна перекласти, як «земна магія», оскільки в англійській мові слово «medicine» означає не лише «лікування», але й «магія».
. Це - таємниці природи, які дають тим, хто ними володіє, розуміння та силу робити, як заведено за законом Матері-Землі та дитини її- природи. Головний закон: добро творить добро, а зло творить зло. Ніколи добро не зробить зла, і навпаки. Так заведено в житті: й у людській генетиці, й у родоводі, й у мистецтвах та ремеслах. Так заведено і в магії. Це - закон природи.
У Карпатах носіїв цієї віковічної Земної Магії називають мольфарами. До них зверталися в різних складних ситуаціях і кликали як захисників та цілителів. їх завжди поважали прості люди й проклинали священики в церквах. їх ніколи не розуміли, а отже, не любили та завжди боялися. Але називали «непростими» або ж «земними богами» , бо в руках мольфара - життя і смерть, любов і ненависть, добробут села й урожай полів. Цікаво, що саме так - «земними богами» - називали своїх шаманів і деякі індіанські племена.
Читать дальше