Леся Українка_Зібрання творів у 12 томах_Том 01 [Hurtom.com]

Ох, якби можна з країни розлуки викликать постаті любих, рідних!

Спогади-душі зо мною лишились, будуть зо мною, поки я жива, погляду, дотику, слова бракує...

Ох, якби мала портрети-слова!

Рухи, і голос, і погляд коханих,

Я б не боялась, любила б я їх...

Датується за автографом.

Подається за автографом.

«СКРІЗЬ, ДЕ НЕ ГЛЯНУ, СУХІ ТУМАНИ РОЗЛЯГЛИСЯ...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 43.

Автограф — ф. 2, № 679.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

НАПИС в РУЇНІ

Вперше надруковано в ЛНВ, 1905, т. ЗО, № 4, стор. 1—2. Автограф —ф. 2, № 683, та авторизована копія рукою К. Квітки— № 684. В автографі викреслено одинадцять останніх рядків, що йшли після слів: «Мене створив єгипетський народ і тим навік своє імення вславив».

Мандрівнику, спинись, коли в пустині побачиш де таку царську гробницю, хто б він не був, той цар, що там спочив, ти не йому поклонишся, спинившись.

Умер давно той цар з лицем тирана,

Умер давно народ, йому підданий, умерло ймення, і загибла пам’ять.

Зосталася по їх дивна будова,

Царю могила, пам’ятник народу,

А що здобув той цар з лицем тирана?

Собі могилу, пам’ятник...

Дата автографа — 28.VI 11 1904. Зелений Гай.

Заново відредагована поезія передрукована у журн. «Вільна Україна», 1906, № 3, стор. 36—38.

Подається за журн. «Вільна Україна», 1906, № 3, стор. 36—38. «Вільна У к р а ї н а» — український громадсько-політичний і літературний журнал прогресивного напряму. Виходив у Петербурзі в 1906 р.

«КОЛИ ДИВЛЮСЬ ГЛИБОКО В ЛЮБІ ОЧІ...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 46.

Автограф — ф. 2, № 662.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

«О, НЕ КОРИ МЕНЕ, ЛЮБИЙ, ЗА МРІЇ ПРО СЛАВУ...»'

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб. ліковані твори, стор. 47.

Автограф —ф. 2, № 662.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

«ОЙ НЕ ЗНИКЛИ ЗОЛОТІЇ ТЕРНИ...»

Вперше надруковано в журн. «Вітчизна», 1946, № 2, стор. 22. Автограф — ф. 2, № 662.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

«БУЛО СЕ ЗА ЧАСІВ СВЯТОЇ ГЕРМАНДАДИ...»

Вперше надруковано в альманасі «З потоку життя», Херсон, 1905, стор. 165.

Автограф - ЦНБ АН УРСР, № 1-4370.

Датується орієнтовно 1903 р.

Подається за першодруком.

EPPUR ТІ TRADIRO

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 65.

Автограф — ф. 2, № 645.

Датується орієнтовно 1904 р.

Подається за автографом.

ПІСНІ З КЛАДОВИЩА

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 49.

Автограф — ф. 2, № 694.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

ПІСНІ ПРО ВОЛЮ

Вперше надруковано як цикл у виданні: Леся Українка. Неопубліковані твори, стор. 54—57.

Автограф — ф. 2, № 695. В автографі поезії «Ось вони йдуть. Корогва у них має...» закреслено п’яту і шосту строфи:

Ох, коли іншої пісні не знаєш, краще мовчи: се ж ти духа вгашаєш.

Чи панахиди вже править пора в час, коли воля під прапор збира!

Знаю сей спів! він неначе отрута, спів сей створила в кайдани закута бідна душа. Ще-бо змалку труїв всіх нас, уроджених в північ, сей спів.

У поезії «Нагаєчка, нагаєчка!» — співають накінець...» викреслено остапню строфу.

Чи ми, немов невільники, під ляскіт канчука,

На втіху злим плантаторам ударим тропака?

Чи се ми хочем, здавшися на божу благодать,

Такою «Карманьйолою» тиранів налякать?

Датується за автографом.

Подається за автографом.

«МРІЄ, НЕ ЗРАДЬ! Я ТАК ДОВГО ДО ГЕБЕ ТУЖИЛА...»

Вперше надруковано в журн. «Україна», 1946, № 2, стор. 18 Автограф —ф. 2, № 680.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

«УПОЄНІ НА БЕНКЕТАХ КРИВАВИХ...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 52—53.

Автограф — ф. 2, № 680.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

«ОСЬ УНОЧІ ПРОБУДИЛИСЬ ДУМКИ...»

Вперше надруковано в журн. «Червоний шлях», 1923, № З, стор. 50.

Автограф — ф. 2, № 693. В автографі є другий, незакреслений варіант 22-го рядка:

в вічність матерії, в світу буття.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

ГРАФ ФОН ЕЙНЗІДЕЛЬ

Вперше надруковано в журн. «Рідний край», 1913, № 1, стор. 69. .

В автографі — ф. 2, № 680, поезія має заголовок «Диявольське навождення»; після слів «у замку сьому, як в пустині» викреслено рядки:

Удень він даремне розривки шука, а потім по ночах марою блука, зітхав і скрикув з болю, аж слуги зриваються раптом зо сна: