Леся Українка_Зібрання творів у 12 томах_Том 01 [Hurtom.com]

Вперше надруковано в наукових записках Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР «Радянське літературознавство», 1948, стор. 120—121.

Автограф — ф. 2, № 4.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

«НЕ ДОРІКАТИ СЛОВО Я ДАЛА...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковагіі твори, стор. 8.

Автограф — ф. 2, № 728.

Датується за автографом.

Подається за автографом,

«КРОВ ТВОЯ —РУБІН КОШТОВНИЙ...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 9.

Автограф — ф. 2, № 728. В автографі викреслена третя строфа:

Мудрим людям достаються Поцілунки, лаври, квіти,

А поету на потіху Все криваві самоцвіти.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

«ТАК ПРОЖИЛА Я ЦІЛУ ДОВГУ ЗИМУ...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 10.

Автограф — ф. 2, № 705.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

«ТИ, ДІВЧИНО, ЖИТТЯМ РОЗБИТА, ГРАЙ!»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 11.

Автограф — ф. 2, № 707.

Датується орієнтовно 1897 р.

Подається за автографом.

ПРОКЛЯТТЯ РАХІЛІ

Вперше опубліковано в ЛНВ, 1918, т. 69, кн. 1, стор. 3—5. Автографи — ф. 2, № 733 (чорновий), та № 732 (чистовий), в якому закреслено 8 останніх рядків:

І зникла тінь в підземному Шеолі,

А крик лунав ще довго в чистім полі

І невиразною луною долетів

?о тихої вигнанниці — Марії.

син її крізь сон зненацька затремтів.

А мати здійняла свій погляд, повний мрії,

До зірки, та зоря вже ледве променіла —

На сході заграва, мов кров’ю, червоніла.

В чорновому автографі твір мав підзаголовок «Легенда», виправлений пізніше на «Апокриф».

Датується орієнтовно 1898 р.

Подається за чистовим автографом.

«ЯКБИ Я ЗНАВ, ЩО ЇМ НЕМА РЯТУНКУ...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Твори в п’яти томах, т. 1. К., 1951, стор. 168.

Автограф — ф. 2, № 727.

Датується орієнтовно 1898 р.

Подається за автографом.

IMPROMPT и

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 12.

Автограф — ф. 2, № 656.

Датується орієнтовно 1899 р.

Подається за автографом.

«ЯК Я ЛЮБЛЮ ОЦІ ГОДИНИ ПРАЦІ...»

Вперше надруковано в журн. «Червоний шлях», 1923, № З, стор. 5—6, під заголовком «Години праці».

Автограф — ф. 2, № 729. В ньому після рядка «А тим розмовам був лихий кінець» закреслено:

Як свічка танула дівчина необачна,

І ряст недовго їй топтати довелось,

І ще якби вона завчасу схаменулась,

То, може, ще її пости та молитви Від перелесника лихого захистили.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

«Червоний шлях» — український громадсько-політичний і літературно-мистецький журнал. Виходив у Харкові в 1923— 1936 pp.

«ДИВИЛАСЬ Я НА ТЕБЕ І В ТУ МИТЬ...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Твори в п’яти томах, т. 1, стор. 182.

Автограф — ф. 2, № 636.

Датується орієнтовно 1898—1899 р.

Подається за автографом.

«ЧАСТО КАЖУТЬ: «ЯСНІ ЗОРІ...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 15.

Автограф — ф. 2, № 718. Остання його строфа мала таку початкову редакцію:

Люди ті не знають світу,

Але й світ їх теж не знає,

І говорить, що життя їх —

То писання божевільних.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

«ТВОЇ ЛИСТИ ЗАВЖДИ ПАХНУТЬ ЗОВ’ЯЛИМИ ТРОЯНДАМИ.!.»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 13—14.

Автограф — ф. 2, № 706.

Датується за автографом.

Подається за автографом.

«ВСЕ, ВСЕ ПОКИНУТЬ, ДО ТЕБЕ ПОЛИНУТЬ...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковані твори, стор. 17.

Автограф — ф. 2, № 634. Поезія записана на тому самому аркуші паперу, що й наступні поезії «Хотіла б я тебе, мов нлющ, обняти...» і «Скажи мені, любий, куди мої сльози поділись?». Під останньою дата— 16.ХІ 1900 p., що стосується і двох попередніх поезій.

Подається за автографом.

«ХОТІЛА Б Я ТЕБЕ, МОВ ПЛЮЩ, ОБНЯТИ...»

Вперше надруковано у виданні: Леся Українка. Неопуб-ліковапі твори, стор. 7.

Автограф — ф. 2, № 634. В автографі викреслено третю і четверту строфи:

Плющ укриває листом всі щілини,

1 в кожну рану запуска коріння,

Вінцем стає для смутної руїни,

В його росі блищить на їй проміння.

Коли одхилить хто єдиний нарост,

Одірве корінь або зробить шпару,

Плющ на руїні не згубливий нарост,

Вони з’єднались у добрану пару.

Датується, як і попередній вірш, 16.ХІ 1900 р.