Леся Українка_Зібрання творів у 12 томах_Том 09 [Hurtom.com]

Ой єк прийшов пан Грапина до нової брами:

— Вийди, вийди, Парасино, втвори ми

брамочку!

Ой йа вийшла Парасина, ключима дзвеніла:

— А дзінь добрий, господарю, давно-м ті

виділа.

— Дотепер-сми, жінко, зважав,

ой тепер не зважу,

А тепер ті головочку одразу ізсаджу.

Та єк пішов пан Грапина до нової стані,— Стоять коні воронії поприсилувані;

Та єк пішов пан Грапина до нової бані,— Стоять пива, стоять вина попечатувані;

Пішов до нової кухнє, слуги навкруг сидє Та срібними ложечками вечероньку їде.

А єк пішов пан Грапина до нових покоїв,

А старая Грапинючка та й у кріслах сидить Та й маленьке Грапинятко на рученьках

держить.

— Дотепер си, мати, зважав, тепер си не

зважу,

Зсадив жінці головочку та й тобі ізсаджу.

* * *

Ой де б я із досадоньки пішла,

Ой де б я своє горе рознесла.

Ой гей піду з того горя в садочок,

Гей [ой] вирву, вирву я кленовий листочок. Ой гей на нему всю досадоньку спишу,

Ой відішлю я в славен город, у Москву.

Ой гей хто ж буде той листочок читати,

Ой гей той буде всю досадоньку знати. Перша досада — що чужая сторона,

Друга досада — що дружина [невірна], Третя досада — що дитина малая,

Четверта досада — що свекруха лихая. Четверта досада — що свекруха лихая, П’ята досада — кого люблю, та й нема.

Ой із гори та в долину І в луг по калину.

Любив козак дівчиноньку, Як мати дитину.

Любив єї, зрадив єї,

Я сам тоє знаю,

Хоць я єї одну зрадив, Проте дев’ять маю:

Одна миє, друга чеше, Третя обіймає,

Четвертая постіль стеле, П’ятая лягає;

Я з шостою в танець піду, З сьомою гуляю,

А з восьмою заручаюсь,

З дев’ятой вінчаюсь.

Не *

*

Під гай, коню, під гай, коню, Під гай зелененький! Од’їжджає на Вкраїну Козак молоденький.

Ой чи чули, сусідоньки,

Як кури запіли,

Як у мене кавалери Вечероньку їли...

* * Не

Іде господь дорогою,

Надибає дівку з водою, Надибає дівку з водою:

— Дай-ко, дівко, води пити, Злотні вуса покропити,

Злотні вуса покропити!

— Не дам пити, ба й не чиста, Нападало з клена листя.

Іде господь дорогою,

Надибає дівку з водою: (2)

— Дай-ко, дівко, води пити, Злотні вуса покропити. (2)

— Не дам пити, ба й не чиста, Купалася в ній пречиста.

— Брешеш, дівко, вода чиста, Вода чиста, ти — не чиста,

Сім-єсь хлопців породила, її одного-єсь не схрестила, (2) Та й усіх-єсь потопила.

Стала дівка сє лєкати. (2)

— Стій, дівко, не лєкайсє,

Пди до церкви, сповідайсє.

Лишень дівка приступила, їй сє земля розступила.

Стоїть камінь, ба й біленький, На нім писар молоденький,

Пише, пише, розписує,

Душку з тілом розлучує.

Душка з тіла вилетіла,

В райські двері собі сіла,

ДИТЯЧІ ГРИ, ПІСНІ Й КАЗКИ

ПЕРЕДМОВА

Всі оці дитячі гри, співи та казки зібрані серед народу на Волині, в Звягельському, Луцькому та Ковельському повітах; при записуванні задержана вимова, властива кожному з повітів. Матеріали сі, однак, не було записано від якоїсь одної людини з народу, вони збиралися довго в пам’яті моїй; мало не всі їх я знаю, як то кажуть, зроду, перейнявши їх ще дитиною від сільських дітей, а матеріали з Ковельщини мені трапилось не раз перевірити на місці пізніше.

Може, так споруджена, збірка ся і не задовольнить всіх вимог сучасної етнографії, та коли вона заохотить інших зробити щось ліпше, то праця, покладена на неї, не буде пропаща.

Вважаю собі за повинність застерегти, що всі мелодії, уміщені в сій збірці, д. Квітка записав змого голосу. Отже, приймаю відповідальність виключно на себе. Все, сказане тут про текст, відноситься в рівній мірі і до мелодій.

Лариса Косач

1

«ПУСКАЙТЕ НАС»

Діти стають так, що половина береться за руки, а друга половина так собі гуртом тримається і співає:

Той гурт, що за руки побрався, одспівує:

2. Не пустимо, не пустимо, бо близько Дунай.

1. Пускайте нас, пускайте нас за гір 1погуляти.

А ми мости

помостимо

за райський Дунай.

Незчеплений гурт співає:

3. А ми мости поломимо, сами собі поїдемо

за райський Дунай 13 13 Часом замість сих слів співають знов: «сами поїдем». Так само рахують не тільки до сієї гри, а й до інших. Інші «лічилки»: див. Иванов. Игры крестьянских детей в Купянском у. Харьковской губ. (Сборн. Харьк. ист.-фил. общ.. т. II, Хар., 1890), № 57, № 60. .