Леся Українка_Зібрання творів у 12 томах_Том 09 [Hurtom.com]

Под ним коничок Й убраний,

П убрали його дівочкп У золотії квіточки.

То й він по полю виїжджає,

До двору женчики збирає:

— До двору, женчики, до двору,

Годі вже гуляти по полю.

— Ой ми, паночку, не гуляли,

Густе житечко зжинали, (bis) Дівочкам на віночок давали.

У чистому полі садочок,

Плели дівочки віночок,

Плівши віночок, заснули,

Приїхав панич,— не чули.

На воронім 10 10 Зверху над цим словом — «сивому»,— Ред. 82 конику вигукнув,

Три червінчики й викинув:

— Нате вам, дівойки, за вінок,

А вам, молодиці, на танок,

Ой ви-те, дівойки, співайте,

Ви-те, молодиці, гуляйте.

(З

Ой ясно, ясно, де ясний місяць сходить,

А ще там ясній, де наш панойко ходить. Ой наш панойко коло женчиків ходить,

В своїх ручейках золотий кубок носить, Своїх женчиків на горілойку просить:

— Пийте, женчики, йа горілойку цюю,

А я ввечері другої наготую.

Пийте, женчики, йа горілойку пийте,

Ой оно моїх кубочків не побийте.

Мої й кубочки срібнії й золотії,

Мої й женчики хороші й молодії.

Ой ясно, ясно, де ясна зірка сходить,

Ой а ще ясній, де наша пані ходить, і т. д.

7

Ой наш господар бардзо рад,

Що на полі є виноград,

То не виноград,— то женці Йа все дівойки-молодці,

Хорошая дівойка у вінці.

Котився віночок по полю, Просився женчиків в стодолю:

— Візьміте з собою,

Ой занесіте в стодолю, (bis) Положіте мене в сторону,

Нехай я в стодолі погощу,

Поки знов на ниву прилечу. Нехай я спочину годину,

Бо я зараз вийду на ниву.

Вже я на полі набувся,

Буйпого вітройку начувся, Дрібного дощику напився,

На хороші женчики надивився.

9

Маяло житечко, маяло,

Поки па полі стояло,

Як буде житечко в стодолі,

Вже не буде маяти на полі.

Йа тепер житечко у копі,

Нам горілойка на столі.

Нам горілойка немила,—

Широка нивойка втомила.

Ой заріж, панойку, качура,

Щоб була женчикам вечера.

Ой заріж, панойку, гиндика,

Щоб була женчикам музика.

Я вашой вечері не хочу,

Найміте нам музики охочі, Найміте нам музики з Олики, Найміте нам цимбали з Варшави, Щоб ми, молодейкі, гуляли.

10

Йдіте, дівойки, в долину По червоную калину,

Наламаємо квіточок Та й обтичемо віночок.

Йдіте, дівойки, до рядка,

Котора здатна до вінка.

Котора не здатна под вінок,

То ту викиньте за рядок.

Ой а ти, паничу, уважай,

На которую накладай:

Не накладайте на стару,

Бо не буде в полі врожаю.

Позаторік несла старая,—

Вродилася метлиця самая.

А вторік несла молода,

То виросло житечко, як стіна.

11

Ой зелений явур, зелений,

У воротечках стоячий.

Ой наш паночко молодий,

У своєму дому сидячи.

У своєму дому сидячи,

Золоте перо держачи, (bis)

Білі листойтш пишучи.

Пишуть листойки, читає,

Своїх женчиків дожидає:

— Щось мої женці довго жнуть, Бізмаль \ мені віночок принесуть, (bis) До двору голосок подають.

12

Ой тоді панойко журився,

Як на нивойку дивився,

Йа тепер не буде журитись,

Як на копойки дивитись.

13

Широка нива сто кіп жита вродила, Женчики жали — дівойки з .молодцями. Ой гукну, гукну, нехай мати почує, Нехай женчикам вечеройку готує, Ізготувавши, столики застилає,

Своїх женчиків із поля дожидає:

— Принеси, боже, мої женчики з поля, Ой бо вже для їх вечеройка готова.

— Ой немила нам вечеройка, немила,

Бо натомила та широкая нива,

Ой не так нива, як високії гори,

А ще при тому широкії загони,

А ще й до того та й маленькеє жито,

А мені спину, як києм перебито.

14

Ой розогрався под козаченьком кінь,

кінь,

Ой забіг, забіг до дівчинойки на двір.

— Десь ти, козаче, поводойку не маєш, Що под собою коника не тримаєш.

Ой киб я знала йа которого полку,

То б я набрала на поводойку шовку.

Пуд гаєм, гаєм,— там козак траву косить, Йому дівчина білого 11 11 Мабуть.— Ред. сина носить:

— Ой і на тобі, йа козачейку, сина,

Ти ж мене зрадив, тепер я не дівчина.

— Ой не я тебе, моя дівчино, зрадив, Той тебе зрадив, що з корчомки

провадив. Зрадило тебе ночноє постояння 12 12 Зверху написано «вечірнєє стояння».— Ред. ,

А ще до того тихеє розмовляння.

Вечірній постой до добра не доводить, Молоду дівчинойку з розумойку зводить.

15

Ой як я була в свеї матінки, свеї,

Сяло золото КОЛЯ КОСОЙІШ меї.

Ой як я пошла од свеї до чужеї,

Впало золото та й од косойки меї.

Ой як я була в свого батька дівкою,

То вмивалася мед-вином, горілкою.