Леся Українка_Зібрання творів у 12 томах_Том 09 [Hurtom.com]

Аж кучері трясуться.

Сторінка автографа Лесі Українки із зошита колодяженських записів

Чи бачиш ти, Наталко,

Як танцює Михалко,—

За бочейки береться,

Аж чуприна трясеться.

36

Сороки, ворони —

То хочуть летіти,

А Павлусьо а Гантося — То ріднії діти.

37

У Павлуся чорні штани,— Диб, диб на село,

А в Гантосі чорні гочі,— Кив, морг на його.

38

Ой то мені догодило,

Що прядиво не вродило,— Не вкурюся, не впилюся І пороху не нап’юся.

39

Чи ти бачив, чп ти чув,

А хто в мене вночі був? Були в мене уночі Хорошії паничі.

40

Катерина винна,

Що перина зимна?

Яку мати дала,

Таку доня брала.

Коло гаю походжаю,

Коло ліщиноньки,

Чи хто бачив, чи не бачив Мої дівчиноньки.

Чи хто бачив, чи не бачив, Нічого питати,

Сідай, сідай на коника Та й поїдь шукати.

Що вже ходив, то вже ходив, То вже доходився,

Коли б мені кінь вороний,

То б я оженився.

Коли б мені кінь вороний,

Я сідельце маю,

Поїхав би на Вкраїну,

Там дівчину знаю.

Одну маю на Вкраїні,

Другу на Волині,

Розкраяли мені серце На дві половині.

Котру ж бо я вірне люблю,

Не скажу нікому,

Бо то люди порозносять,

Як вітер солому.

42

Ой шуміла ліщинойка,

Як я пізно їхав,

Ой плакала дівчинойка,

Що я не заїхав.

Ой не шуми, ліщинойко,

В зеленому гаю,

Не плач, не плач, дівчинойко, Я ж тебе кохаю.

43

Погоріли болота,

Зосталися купи,

Женітеся, парубойки,

Аби не рекрути. Женітеся, парубойки, Слава богу буде,

Беріть сестри за жінки, Густіша кров буде.

44

Широкії шаровари Сліди замітають,

Три таляри у кишені,

І ті заважають.

Один таляр на танець, Другий на горілку,

А за третій куплю меду, Пошаную дівку.

45

— Ой на горі, на горі Криничейку рублять.

Ой щось мене, моя мати, Дівчата не люблять.

— Ой напийся, синочку,

З криниці водиці,

Ой то будуть любити Дівки й молодиці.

46

А вже в мене ребер нема, Головка побита,

Унадився до дівчини,

Як веприк до жита.

47

Ой ти, тату, рубай дрова, Я буду ліщину,

Ой ти, тату, люби маму,

Я буду дівчину.

Ой ти, тату, рубай дрова, А я ліщинойку,

Ой ти, тату, люби маму, А я дівчинойку.

Тобі, тату, дивитися — Сіяти, горати,

Мені, тату, дивитися, Кого мені брати.

Тобі, тату, дивитися,

Де горана нивка,

Мені, тату, дивитися,

А де чорнобривка.

1

Та й наша пані не пишна,

До своїх женчиків та й вийшла Із білейкими ручками, (bis)

Із пшеничними пирожками, (bis) Із ясненькими свічками, (bis)

Із маленькими дітками,

Із чорнейкими точками.

ІПла наша пані через двір,

На ній суконька в дев’ять піл. Стала суконька сяніти,

Стала діброва горіти,

Стали дівоньки гасити. Склянками водицю носити.

— Гасіте, дівоньки, гасіте, Склянками водицю носіте.

2

Весело панові, весело,

Що ми й віночок несемо,

Ой а ще буде веселій,

Як положимо на столі. Застилайте столи обруси, Щоб наш віночок не струсив, Бо як наш віночок іструсіпь, Все подвір’я іскрасить.

Не жалуйте, пане, жеребця, їдьте по горілку для женця.

Леся Українка і Ольга Кобплянська. Фото 1901

Варвара Йосипівна Дмитрук, від якої Леся Українка записувала пісні. Фото. 1953

— Гочиняй, панойку, ворота, Несемо віночок з золота,

Ой не з золота — із жита,

Суди вам. боже пожити.

Ой здоров, панойку, поживай,

ІІа той рік ще й більше насівай.

— Здорові, женчики, гуляли,

Щоб на те літечко дождали.

— Дзінькуємо пану за привіт,

Щоб ви-те були зо сто літ,

Що до нас хороше привітав,

Ой як сам господь з неба приказав.

4

Одчиняй, панойку, кватиру, Подивітеся на ниву,

Кілько в небі зорочок,

Тілько на полі копочок;

На небі зорочок не злічити,

На полі копочок не звозити.

Ой наш панойко рано встав,

Багато женчиків назбирав,

Вижали житечко в троє стай.

Ой чужії пани ліниві,

Бо стоїть житечко на ниві.

Йа чужії пани — недбайло,

То захопить житечко Михайло. Дожинали житечка з зорою, Поживай, панойку, з жоною,

Ой із зорою, з зірками,

Поживай, панойку, з дітками.

5

Бо наш панойку коханий,