Джессика Сакс - Мікроби гарні та не дуже. Здоров’я і виживання у світі бактерій

Смертельний сепсис є найнебезпечнішою відповіддю імунної системи на вперте існування бактерій у тілі, чи в живій тканині, чи прикріплених до якихось штучних елементів. Але це не єдиний шлях, яким відповідь імунної системи на живучість мікробів може піти не в тому напрямку. Якщо відповіддю є хронічне низькорівневе запалення, то результатом може бути один із широкого спектра частих і виснажливих розладів. Найпоширенішим із них є, мабуть, атеросклероз (затвердіння артерій). Дослідження вказують на те, що закупорення артерій виникає через запальну реакцію на бактерії, приховані у вистилці кровоносних судин. Довгий час залишається загадкою, чому імунна система однієї людини терпить їхню присутність, а в іншої відповідає нескінченним запаленням. Те саме можна сказати про Helicobacter pylori , колись усюдисущий шлунковий мікроб, що викликає виразки шлунка в невеликої кількості інфікованих, та Chlamydia trachomatis , збудника венеричного захворювання, що у своїй неактивній формі іноді запускає в дію запальний артрит.

Одним із підходів до цих так званих інфекцій-невидимок є намагання знищити їх антибіотиками; другим – виправлення людського боку проблеми. Другий підхід представлений протизапальними стероїдами. На жаль, вони можуть приносити з собою серйозний побічний ефект у вигляді пригнічення імунітету. Дехто сьогодні пов’язує свої сподівання з наступним поколінням безпечніших протизапальних препаратів, що використовуються в експериментальному лікуванні й також дають надії щодо боротьби з сепсисом.

«Оскільки тяжкий сепсис та септичний шок прогресують так швидко і відбувається так багато речей, які ми не до кінця розуміємо, – каже Трейсі, – я щиро вірю, що наші перші успіхи можуть прийти із запальними захворюваннями, які дадуть нам більше часу для втручання». З цією метою компанія MedImmune зацікавилась використанням антиамфотеринових антитіл Трейсі в лікуванні пацієнтів з ревматоїдним артритом. Трейсі також бере участь у розробленні електростимулятора блукаючого нерва, здатного полегшити розмаїття запальних розладів. За його словами, люди, можливо, навіть зуміють досягти такого самого прогресу з біологічним зворотним зв’язком. Ця ідея вже має прецеденти. «Люди вже можуть навчитися знижувати своє серцебиття, збільшуючи активність блукаючого нерва, – зазначає він. – Цілком може бути, що вони зуміють навчитись пом’якшувати симптоми артриту, запальних кишкових хвороб та інших розладів».

Дослідження на більш скромному рівні показує, що просте збільшення в раціоні харчування корисних жирів – особливо риб’ячого та оливкової олії – полегшує симптоми багатьох хронічних запальних розладів і допомагає запобігти запальному ушкодженню, що спостерігається при атеросклерозі. 2005 року дослідники з Маастрихтського університету в Нідерландах показали, чому це відбувається: споживання корисних жирів приводить до виділення нейрохімічного холецистокініну, що, у свою чергу, стимулює блукаючий нерв. Ці відкриття, схоже, рекомендують «середземноморську» дієту для тих, хто страждає від запальних розладів.

Одна підгрупа імунозаспокійливих засобів лікування заслуговує на окрему категорію. Адже, якщо бактерії, що опинились не в тому місці, здатні спричиняти руйнівне запалення, те саме може справджуватись і для відносної нестачі бактерій у потрібному місці, тобто в їжі, воді та повсякденному житті. Це зрештою є основним моментом так званої гігієнічної гіпотези і пояснює другу широко визнану користь пробіотичних харчових добавок: окрім конкуренції з хвороботворними мікробами та їх блокування, пробіотики, схоже, полегшують декілька видів запальних розладів.

До цих запальних кишкових розладів належать, зокрема, хвороба Крона та виразковий коліт. Хоча зрозумілі вони лише частково, ці розлади, схоже, є наслідком «протікання» вистилки кишкового тракту, що дозволяє бактеріям просочуватись у тканини, які лежать нижче, і викликати запалення. Це запалення посилює просочування, запускаючи коло погіршення болісного ушкодження, що може стати смертельним, якщо виразки спричинять прорив стінки кишечника. Що саме починає це коло просочування, залишається невідомим. Однак запалення, яке виникає в результаті, може поширюватись на інші частини тіла, такі як суглоби. Це, схоже, відбувається, коли антитіла, вироблені для боротьби з просочуванням кишкових бактерій, перехресно реагують на здорові клітини суглобової тканини, помилково відносячи їх також до мішеней для знищення.