Тарас Березовець - Анексія - Острів Крим. Хроніки «гібридной війни»

Дмитро Тимчук,тоді керівник групи «Інформаційний спротив», так розповідає про цей день: «Треба згадати, яка ситуація була в Україні на той момент. Після перемоги Майдану і з початком подій у Криму міністр оборони України Лебедєв (ставленик Януковича) просто зник, а потім „сплив“ у Севастополі, начальник Генштабу Ільїн також просто „самоусунувся“ (і зрештою опинився в Севастополі). Усе керівництво ВМС чомусь різко „захворіло“ й опинилося в госпіталях. Війська були деморалізовані — якраз у першу чергу в Криму та в східних регіонах України, де населення не підтримувало Майдан. У цій постреволюційній ситуації, фактично — у період анархії в органах управління, провести спецоперацію в Криму для росіян виявилося досить простою справою. У тих умовах анексію Криму провів би й спецназ Зімбабве. Тим більше що найпотужніша база для проведення цієї операції існувала в самому Криму й у Севастополі задовго до згаданих подій. Ідеться про Чорноморський флот Російської Федерації. Та й взагалі, в цілому Крим показав, що наша армія й флот були готові до чого завгодно, тільки не до війни. Власне, цього варто було очікувати, ураховуючи, що двадцять три роки незалежності держава й суспільство сприймали армію як непотрібного дармоїда, який тримався в „чорному тілі“, начисто забув про бойову підготовку та жебракував за подачки з бюджетного столу. Тільки в липні 2014 року українська армія, після багатьох утрат і ганебних провалів, нарешті почала вчитися зі зброєю в руках захищати Україну».

Відомий американський аналітик Ян Бжезінський, син колишнього помічника президента Сполучених Штатів Америки з питань безпеки Збігнева Бжезінського, проаналізував хвилі раптового проведення навчань і кількості залученого персоналу в арміях НАТО та Збройних Сил РФ, зокрема звернув увагу на те, що кількість збройних сил, залучених російською армією, досягала пікових результатів у певні дні. Ян Бжезінський свідчить, що найбільші навчання в Збройних Силах РФ перед тим відбулися 13 липня 2013 року в центральних і східних військових округах і охопили понад 160 тисяч військовиків. Наступні масштабні навчання відбулися 17–18 вересня 2013 року в західному окрузі «Запад-13» — понад 90 тисяч.

Ще одні навчання, за участю понад 150 тисяч військовиків, пройшли саме з 26 лютого по 3 березня 2014 року — і саме в тих військових округах, особистий склад яких захоплював Крим. Згодом, як стверджує Ян Бжезінський, було ще дві хвилі, які теж стосувалися ситуації в Україні. 21–28 червня 2014 року навчання охопили 65 тисяч військовиків, а 11–18 вересня 2014 року — понад 100 тисяч. Легко помітити, що всі хвилі військових російських навчань у 2014 році дивовижно збіглися із захопленням українського Криму та наступом російської армії на Донбасі.

Олександр Турчиновцілком переконаний, що Росія планувала анексію Криму дуже детально й давно: «У чому була надзвичайна складність і небезпека ситуації? Вони почали підготовку до анексії Криму й вторгнення в Україну ще у 2005 році після Помаранчевої революції, коли побачили, що наша країна, вирвавшись із обіймів РФ, може відійти в бік Європи. Тому вторгнення до Криму — це була не імпровізація, а ретельно спланована операція. Так, у них був варіант отримати всю країну у випадку, якби зберігся повністю контрольований режим Януковича, але він упав. Революція Гідності перемогла, і вони перейшли в наступ. Це виявився, дійсно, найбільш зручний момент для агресії. Армії фактично не існує, максимум, що могли зробити міністр оборони та начальник Генштабу — зібрати зі всієї країни близько п’яти тисяч військових, здатних виконувати хоч якісь накази. Отже, що ми мали на той момент: армії немає, силових структур немає, влади немає, міліція розбіглась, хто залишився, боїться виходити на вулицю, де догорають шини. Держустанови не працюють, у їхніх приміщеннях знаходяться озброєні люди. А на казначейському рахунку 0,0 гривень. Унікальна ситуація для того, щоб атакувати, що й зробила Росія. Але при цьому вони ставили собі завдання не лише захопити Крим, завданням було повалити нову владу та реанімувати маріонетковий режим Януковича».

Отже, тепер ми можемо сказати, що саме в цей час Путін ухвалив остаточне рішення щодо застосування Збройних Сил РФ для захоплення приміщень Ради міністрів і Верховної Ради АРК. До того стратегія Путіна полягала у зовні законному, конституційному сценарії. Він сподівався, що сил сепаратистів і російської агентури вистачить, аби продавити необхідне рішення Верховної Ради Криму. Та переконавшись, що українські сили є достатньо міцними, він готувався до несподіванок, тому вирішив застосувати «зелених чоловічків». Тож далі детальніше.