Тарас Березовець - Анексія - Острів Крим. Хроніки «гібридной війни»

Ось спогади Іллі Пономарьоващодо санкцій: «Після голосування до мене підходили купа народу в Думі. І серед тих, хто підходив, домінуючим настроєм була заздрість. Говорили: „От ти сука, на нас санкції накладуть, а ти — чистенький будеш. У нас активи заберуть, судити будуть, а тебе не чіпатимуть“.

Але потім, коли виявилося, що санкції мають вибірковий характер, вони заспокоїлися та почали на мене тицяти пальцем: мовляв, так тобі й треба!».

Slon.ru писав: «Лідер ЛДПР Владімір Жиріновскій негайно пояснив, чому одні потрапили в список, а інші ні: „Мене от не включають, а Міронова включили — бо знають, що він нічого їм не зробить! А я б їм улаштував!!! І взагалі, — раптом перейшов він на особистості, — ще питання, а чи потрібен нам лідер фракції з „чорного списку“?“ — „От мерзотник!“ — раптом пролунав на тлі цієї тиради чийсь голос. Утім, сказано було із захопленням — приблизно як: „От уже сучий син!“» 684.

Заява МЗС РФ була витримана в кращих традиціях брежнєвського міністра закордонних справ Андрєя Громика: «Було підкреслено, що жителі республіки демократичним шляхом, відповідно до міжнародного права й Статуту ООН зробили свій вибір, який Росія приймає й поважає. Уведені ж США та Євросоюзом санкції абсолютно неприйнятні та без наслідків не залишаться» 685.

«Українська правда» повідомила: «Близько 40 озброєних людей у камуфляжі перекрили в’їзд до КПП військової частини 4068 в Севастополі. О 23:00 17 березня українським військовим був поставлений ультиматум — до опівночі здатися. Станом на 00:06 українські військові не ухвалили рішення з приводу ультиматуму. Збройні загарбники поки також не застосовують жодних дій».

О 9-й ранку «самооборона» Аксьонова викрала ще одного українського офіцера. За повідомленням Владислава Селезньова, 30 представників «самооборони» проникли на територію квартирно-експлуатаційної частини (КЕЧ), після чого силоміць забрали із собою начальника КЕЧ підполковника Владислава Нечипоренка.

Як стало відомо цього дня, напередодні невідомі побили в Ялті українського журналіста газети «Сегодня» Дмитра Бунецького і фотокора Сергія Ніколаєва. Вісім невідомих напали на журналістів біля гімназії імені Чехова, завдали їм численних ударів, розбили обличчя, вибили зуби, відібрали в них телефони й документи.

Цього дня в Криму продовжувалося мародерство комерційної власності українських підприємств. Так, нападу кримської «самооборони» та козачків із Росії піддався центральний автосалон «Богдан Авто» у Сімферополі. Журналістську групу кримськотатарського телеканалу АТЙ, яка знімала ці безчинства мародерів, представники самооборони взяли в заручники, по-звірячому побили, відібрали в них усю редакційну техніку й паспорти.

Близько 13:00 Владислав Селезньов повідомив, що до Кіровського військового летовища російські військові доправили 11 зенітно-ракетних комплексів «Оса». А вже о 13:30 — що в Сімферополь до військового містечка прибули два «КамАЗи» з російськими військовими.

О 15:00 за московським часом розпочалася 45-хвилинна промова Владіміра Путіна в Георгіївському залі Кремля, де були присутні всі найвищі посадові особи Росії, включаючи прем’єра Дмітрія Мєдвєдєва, спікера Держдуми Сєргєя Наришкіна, спікера Ради Федерації Валентину Матвієнко, главу Верховної Ради Криму Володимира Константинова, самопроголошеного голову Радміну Криму Сергія Аксьонова та «народного мера» Севастополя Алєксєя Чалого. Останній був одягнений не за дрес-кодом у костюм, а в чорну «водолазку».

Виступ Путіна почався з аплодисментів, скандування «Россия, Россия!» та внесення в зал прапорів Автономної Республіки Крим і міста Севастополя. Цікаво, що герби були зображені саме в тих виконаннях, які затверджені за незалежної України. Виступ російського президента 33 рази переривався аплодисментами, кілька разів присутні робили це стоячи. За кількістю овацій Путін упевнено наблизився до промов Йосипа Сталіна та Леоніда Брежнєва. У російську історію цей виступ увійшов під назвою «Кримська промова» Владіміра Путіна 686.

Путін розпочав з того, що пояснив — вони всі сьогодні зібралися «з питання, що має життєво важливе значення, історичне значення для всіх нас».

Далі російський президент перейшов до історичних паралелей, щоправда, у своєму специфічному розумінні. Ними він спробував виправдати астрономічні результати «загальнокримського референдуму» й пояснити, чому Росія вирішила «приєднати» Крим: «16 березня в Криму відбувся референдум, він пройшов у повній відповідності до демократичних процедур і міжнародно-правових норм. У голосуванні взяли участь більше 82% виборців. Більше 96% висловилися за возз’єднання з Росією. Цифри гранично переконливі. Щоби зрозуміти, чому був зроблений саме такий вибір, досить знати історію Криму, знати, що значила й значить Росія для Криму й Крим для Росії. У Криму буквально все пронизане нашою спільною історією й гордістю. Тут древній Херсонес, де прийняв хрещення святий князь Володимир. Його духовний подвиг — навернення до православ’я — визначив загальну культурну, ціннісну, цивілізаційну основу, яка об’єднує народи Росії, України та Білорусії. У Криму — могили російських солдатів, мужністю яких Крим у 1783 році був узятий під Російську державу. Крим — це Севастополь, місто-легенда, місто великої долі, місто-фортеця й батьківщина російського чорноморського військового флоту. Крим — це Балаклава й Керч, Малахів курган і Сапун-гора. Кожне з цих місць святе для нас, це символи російської військової слави й небаченої доблесті».