Олена Зеленіна - Світове місто Харків

Дорогі читачі!

Якщо ви тримаєте в руках цю книжку, отже, ви любите своє місто й цікавитеся його історією. Ви, безумовно, знайомі з головними вулицями й майданами Харкова. Із сотень пам’ятників Великому Кобзарю ви вирізняєте саме наш видатний монумент Тарасові Шевченкові – іншого такого нема ніде в світі. Центральний парк імені Максима Горького, вулиця Сумська, Дзеркальний струмінь – це ті перлини, славні місця, які створюють неповторне обличчя Харкова.

І ви, ясна річ, задумувалися: як виникло наше улюблене місто? Скільки йому років? Хто його створював? Які видатні люди тут жили, працювали, училися, споруджували історичні об’єкти, творили музику, писали картини, робили наукові відкриття? Чому Харків називають науковою столицею України?

Щоб відповісти на ці питання, і була написана книжка «Світове місто Харків». Прочитайте її, і місто занурить вас у свою історію, відкриє свої таємниці.

Маю надію, що, читаючи цю книжку, ви так само, як і я, забажаєте не лише захоплюватися величчю й красою нашого міста, але й примножувати його багатства.

Адже де б ви не перебували в майбутньому, чим би не займалися, ви назавжди залишитеся харків’янами. Саме це об’єднує всіх нас, таких різних мешканців столиці Слобожанщини.

З побажаннями успіхів і удачі —

Здавалося б, наука, зокрема й історична, знає чимало. Але, на жаль, не все. Коли з’явилося в заплавині п’яти річок – Лопані, Харкова, Уд, Немишлі (Немишлянки) й Нетечі – місто Харків?

Це було так давно, що вчені й краєзнавці сперечаються про точну дату.

Перша відома історикам письмова згадка про Харків припадає на 1656 рік, коли чугуївський воєвода Сухотін отримав царську грамоту на будівництво укріплень над річкою Лопань.

Офіційною ж датою заснування міста, від якого й ведеться нині його літопис, вважається 1654 рік. Саме тоді тут з’явилися служиві люди для спорудження перших міських мурів, а через два роки Харків став центром воєводства.

Отже, в 2019 році, коли виходить у світ ця книжка, нашому улюбленому місту виповнюється вже 365 років.

В основі міського герба – геральдичний щит, на зеленому полі якого зображені навперехрест наповнений плодами й уквітчаний ріг достатку й оповитий сріблястими зміями кадуцей. Із рогу виглядають червоні яблука, жовті груші й сливи, оранжеві абрикоси й синій виноград.

Зелений колір у геральдиці символізує надію, радість, добробут. Ріг достатку – природні багатства. Кадуцей – неодмінний атрибут античного бога торговців, мандрівників, парламентаріїв Меркурія. Змії довкола кадуцея засвідчують мудрість.

Походження Харкова розглядається і в унікальній монографії Д. І. Багалія і Д. П. Міллера «Історія міста Харкова за 250 років його існування», котра писалася понад десять років і вийшла в двох томах-фоліянтах у 1905-му і 1912 роках.

Міста на землях Дикого Поля будувалися як опорні фортеці для захисту від набігів татар. Цікаво, що під Харковом була прокладена система приміщень і підземних ходів для укриття жителів і евакуювання. Частково таємничі підземелля збереглися до наших днів.

Та як же так? Невже наше місто таке молоде? Усього 365 років! Звісно ж, і в Україні, і в світі є міста набагато давніші – на сотні й навіть тисячі років. А давніше місто – давніша і його історія, отже, більше нагод ним пишатися.