Олена Зеленіна - Світове місто Харків

Непридатні до вжитку були сотнями скинуті за містом, на порожньому місці, біля церкви Жінок-Мироносиць, там, де був міський цвинтар…

Узимку зібрали й ті гармати, що валялися за містом на вказаному місці, і відправили всі придатні й непридатні за приналежністю. Але, збираючи їх, обдивилися дві, вбиті в землю, вони так і лишилися. Довго би там лежали вони, та наш військовий губернатор міста Харкова і цивільний усієї губернії, князь Петро Іванович Трубецькой, дізнавшись про ті гармати, подав про те, куди слід, і отримав височайше повеління: «Згідно з поданням його, віддати ті гармати харківському Дворянському зібранню із тим, щоб вони були поставлені при виїзді з будинку у вигляді тумб»».

Будівля Дворянського зібрання була зруйнована під час Другої світової війни, а старовинні гармати збереглися для нащадків і стоять біля входу в Історичний музей.

1689 року в північно-західній частині фортеці над річкою Лопань харків’яни побудували одну з перших кам’яних будівель – Покровський собор. Він присвячений православному святу Покрови Пресвятої Богородиці.

Спершу собор Покрови був козацьким парафіяльним храмом. Він стояв на своєрідному п’єдесталі, де розташована зимова церква на честь Воздвиження Хреста Господнього.

1726 року в Харкові заснували чоловічий Свято-Покровський монастир із навчальним закладом, тому монастир називався «училищним».

1799 року створюється Слобідсько-Українська Харківська єпархія православної церкви. Відтак у Свято-Покровському училищному монастирі перебувають керівні архиєреї.

На території монастиря міститься Архиєрейський будинок – резиденція митрополита Харківського і Богодухівського і єпархіальне управління. А перед Архиєрейським будинком уже в наш час установили пам’ятні знаки, присвячені 2000-літтю Різдва Христового (пам’ятник Ісусові Христові) і 200-ліття Харківської єпархії.

Головною святинею Свято-Покровського монастиря віддавна вважали Озерянську ікону Божої Матері, котра оберігала Харків і всю Слобідську Україну.

Озерянська ікона Божої Матері – шанована в православній церкві чудотворна ікона Богородиці; головна святиня й покровителька міста Харкова і всієї Слобожанщини.

За старовинним переказом, образ явився в кінці XVI століття біля села Озеряни якомусь селянину, що косив траву і випадково розітнув косою образ Божої Матері навпіл… Дуже сильно засмутившись прикрою подією, він підняв обидві половини ікони, із благоговінням помістив їх на покутті в себе вдома, запалив перед ними свічку, гаряче помолився, розкаюючись у заподіяному, а вранці побачив ікону цілою й непошкодженою – лишився лише тонкий слід від коси.

У 1797 році Озерянська ікона опинилася в Курязькому монастирі, де перебувала 47 років.

Зберігся переказ із біографії Григорія Квітки-Основ’яненка. У дитинстві він осліп. Лікарі не змогли допомогти хлопчикові, і тоді мати із сином відправилися до Куряжа в Преображенський монастир, де тоді зберігалася Озерянська ікона. Мати довго молилася перед чудотворним образом, а потім обмила синове обличчя святою водою. Зір у хлопчика поліпшився.

16 жовтня 1843 року імператор Микола І затвердив прохання мешканців Харкова про хресний хід для перенесення Озерянської ікони Божої Матері із Курязького монастиря в харківський Покровський кафедральний собор. Хресні ходи мали відбутися 30 вересня (із Куряжа в Харків) і 22 квітня (із Харкова в Куряж) відповідно до престольних свят харківського Покровського собору (1 жовтня) і Курязького монастиря (23 квітня).