Володимир Різун - СПЕЦНАЗ

– Увійти всередину, твою мать! Солдат не наважується наступити на рушник. У той же самий час він не може змусити себе перестрибнути через нього, тому що бруд з його черевиків неминуче впаде на рушник. Все ж він стрибає, інші теж стрибають через рушник за ним. З якоїсь причини ні один не наважиться прибрати рушника вбік. Кожен може зрозуміти, що є якась причина, з якої його поклали прямо на вході. Гарний чистий рушник. І бруд навколо нього. Що він тут робить?

В одному наметі живе цілий взвод. Люди сплять на двоярусних металевих ліжках. Верхні зайняті стариками дев'ятнадцяти або дев'ятнадцяти з половиною років, які вже відслужили рік або навіть вісімнадцять місяців у спецназі. Салаги сплять на нижніх ліжках. Вони відслужили тільки шість місяців. У порівнянні з тими, хто сьогодні перестрибував через рушник, вони, звичайно, теж старі. Свого часу всі вони незграбно перестрибували через рушник. Зараз вони мовчки дивляться, терпляче і уважно спостерігають, як нові люди ведуть себе в цій ситуації.

Нові люди ведуть себе так само, як поводився б будь-хто на їх місці. Кожного штовхали ззаду, і перед ним опинявся рушник. Тому вони стрибали і купчилися в центрі намету, не знаючи куди подіти свої руки або куди дивитися. Все дивне. Здається, що їм хочеться дивитися на землю. Всі юнаки поводять себе абсолютно однаково: стрибок у натовп і опускають очі. Але ні - останній солдат веде себе зовсім інакше. Він влітає в намет за допомогою стусана сержанта. Він бачить білий рушник, він різко зупиняється, стає на нього брудними черевиками і починає витирати їх, ніби дійсно би стояв на килимку. Витерши ноги, він не приєднується до натовпу, а проходить у дальній кут, де побачив запасне ліжко.

– Це моє?

– Так, твоє, - схвально кричить взвод. - Іди сюди, друже, тут найкраще місце. Хочеш їсти?

Цієї ж ночі всіх молодих призовників поб'ють. І їх будуть бити кожної наступної ночі. Їх будуть виганяти у бруд босоніж, їх будуть змушувати спати в туалетах (стоячи або лежачи, як буде завгодно). Їх будуть бити ременями, тапками і ложками, усім, що заподіює біль. Старики будуть використовувати салаг як коней у бійках зі своїми друзями. Салаги будуть чистити зброю стариків і робити за них брудну роботу. Там буде все, що відбувається в решті Радянської Армії. Старики скрізь викидають одні й ті ж фокуси з призовниками. Цей ритуал і ці правила однакові скрізь. Спецназ відрізняється від інших лише тим, що кладе сліпуче чистий рушник на вході в намет для вхідних призовників. Сенс цього ритуалу ясний і простий: Ми гарні хлопці. Ми від усього серця запрошуємо тебе, юначе, в наш дружній колектив. Наша робота дуже важка, значно важча, ніж у всій решті армії, але ми не дозволяємо зачерствіти нашим серцям. Заходь у наш дім, юначе, і відчувай себе як вдома. Ми поважаємо тебе і нам для тебе нічого не шкода. Бачиш, ми навіть постелили на твоєму шляху рушник, яким витираємо наші обличчя. Але що це, ти не приймаєш нашу гостинність? Ти відкидаєш наш скромний подарунок? Ти навіть не бажаєш витерти свої черевики об те, чим ми витираємо наші обличчя? Та за кого ти нас тримаєш? Ти, звичайно, можеш не поважати нас, але чому ти увійшов в наше житло в брудних черевиках?

Тільки одному з салаг, тому, який витер ноги об рушник, дозволять спокійно спати. Він отримає весь свій пайок і буде чистити тільки свою зброю, і, можливо, старики дадуть йому інструкції, що він не повинен робити навіть це. У взводі для цього є безліч інших людей.

Де на світі молодий вісімнадцятирічний солдат навчився спецназівським традиціям? Де він міг почути про білий рушник? Спецназ - це таємна організації, яка береже свої традиції і тримає їх у себе. Колишній солдат спецназу ніколи не повинен нічого розповідати - він втратить мову, якщо зробить це. У будь-якому випадку, маловірогідно, що він розповість комусь про трюк з рушником, особливо тому, хто ще не призивався. Мене били, нехай і його поб'ють теж - ось його резони.

Є тільки три ймовірних способи, якими молодий солдат може знайти вихід із ситуації з рушником. Або він просто сам здогадався, що відбувається. Рушник покладено перед входом, тому треба витерти об нього ноги. Для чого ж ще він тут? Можливо, його старший брат служив у спецназі. Він, звичайно, ніколи не називаючи цього імені чи для чого він існує, але він міг розповісти про рушник: «Знаєш, братику, там є деякі підрозділи з дуже дивними традиціями... Але бережися, якщо розбовтати - я тобі голову відірву. А я можу!» Або його старший брат провів деякий час у штрафному батальйоні. А, може, він був і в спецназі, і в штрафному батальйоні. Цілком ймовірно, що це й перейнято нинішніми штрафними батальйонами з в'язниць минулого.